Безіменні могили на Повонзках «заговорили»

Степан МігусГРОМАДА№39, 2012-09-23

Нині вони лежать у тій самій безіменній могилі на варшавському престижному цвинтарі – Повонзках, на так званій «Лончці». В минулому боролися за подібну справу, хоч часто по різних сторонах: одні – за вільну Україну, інші – за вільну Польщу, однак спільно – проти комуністів…

Як поінформував представник Вроцлавської делеґатури Інституту національної пам’яті, керівник ексгумаційних заходів на Повонзках, д-р габ. Кшиштоф Шваґжик, унаслідок ексгумаційних розкопок археологи та історики знайшли останки 116 осіб. Ці останки треба тепер розпізнати. Щоб встановити дані похованих там осіб, слід спершу знайти їхніх рідних і близьких та порівняти ДНК. Поряд з польськими патріотами лежать українські борці за вільну Україну, про яких раніше заборонялося навіть говорити. Їх там може бути навіть кільканадцять.
Усім їм кати вистрелили кулю в потилицю, а потім кинули в глибоко викопані ями, як бидло – без молитви, без труни… У цих ямах на «Лончці» повинен лежати й останній командир УПА на Закерзонні Мирослав Онишкевич («Орест») та інші учасники українських національно-визвольних змагань. Жертви сталінського режиму були мордовані протягом 1948–1956 рр., переважно пострілом у потилицю. Їхні останки ховали крадькома в безіменних могилах на військовій частині Повонзок.
Поляки в першу чергу розшукують тіла своїх героїв, а серед них – останки генерала Еміля Фільдорфа («Ніла»), ротмістра Вітольда Пілецького і майора Зиґмунта Шиндзеляжа («Лупашка»). Персоналії замордованих УБ українських героїв будуть встановлюватися принагідно, це вдасться зробити лише в тому випадку, якщо віднайдуться їхні рідні і буде змога порівняти ДНК. У Польщі, на Нижній Силезії, живе син М. Онишкевича, контактні дані якого я вже передав д-ру Шваґжикові. Якщо йдеться про інших, то спершу треба встановити, кого ще з українців розстріляли у Варшаві, тільки тоді можна буде розпочати пошуки рідних.
– У віднайденій групі 116 жертв є також останки двох жінок, – говорить К. Шваґжик. – Усі інші – чоловіки. Тіла кинуто в могили без трун. В одну яму кидали по три, чотири, а навіть дев’ять страчених чи замордованих. Спосіб укладення останків, зокрема переплетені кості, вказує на те, що тіла не були складені до могили в якомусь порядку. Їх скидали будь-як, з висоти. Ями були надто короткі і вузькі, як на таку кількість жертв. Тому останки мають такий драматичний вигляд. Вони просто сплетені між собою. І це для нас додаткове дослідницьке ускладнення, бо ж віднайдені останки треба ідентифікувати.
На питання про українські жертви, зокрема членів УПА, К. Шваґжик підтвердив, що їхні останки можуть бути серед віднайдених у ямах на повонзківській «Лончці».
– Підтверджую, що серед похованих можуть бути й українці, – сказав він. – У другій половині 40-х та в 50-х роках винесено вироки багатьом особам, значною мірою керівництву польського антикомуністичного підпілля. Але є там також могили, у яких поховані звичайні криміналісти і гітлерівські злочинці… Окремою групою були ті, яких вбили за приналежність до Української повстанської армії. Цих людей теж поховано на цій території. Оскільки ті, хто закопував останки, не мали свідомості, кого ховають, то нам сьогодні зрозуміло, що в одній могилі – поряд, або один на одному – можуть лежати поховані жовніри АК, члени УПА, а також звичайні злочинці. Я стверджую, що така ситуація можлива. Для підтвердження цього потрібно провести ретельні дослідження ДНК усіх жертв, що ми й виконуємо тепер разом з ексгумаційними роботами.
Ці ідентифікаційні дослідження можуть потривати від кількох тижнів до кількох місяців, бо, як зазначив науковець, «це складний процес, який вимагає часу, і розмір проблеми величезний». Протягом п’яти тижнів науковцям вдалося отримати численний генетичний матеріал від понад 110 членів родин жертв. Без цього матеріалу неможливо було б встановити імена замордованих комуністичними катами. К. Шваґжик підтвердив, що знає деякі прізвища українських жертв.
– Але я б не хотів уже тепер про це говорити, – заявив він. – Я буду готовий відповісти на це питання через деякий час, коли вже будемо знати про українські жертви щось конкретніше. Для цього спершу треба віднайти їхні родини. ■

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*