Анна Вінницька ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2010-09-02
{mosimage}
Мешканці цього села, організовуючи чергове святкування річниці Дня Незалежності України, навіть не усвідомлювали собі, що цього року вписуються в акцію поширення синьо-жовтої символіки, яку в різних реґіонах України організувала партія “За Україну!”. Бо саме синьо-жовті прапори, розвішені на хатах, а відтак патріотизм, який вони виражають, – це те, що найбільше захоплює щороку учасників свята. Кампанію “Пов’яжи синьо-жовту стрічку!” організували на знак протесту проти політики чинного уряду, президента та ВР, які, на думку організаторів, здають національні інтереси України.
Хоч у Білиці синьо- жовті прапори були виразником патріотизму місцевих мешканців до України, а не їхнього спротиву щодо політиків, однак запрошені гості аж ніяк не могли відійти від оцінки нинішньої ситуації.
– Уже 19-й раз зустрічаєтеся відсвяткувати те, що протягом віків Україні не вдавалось. Сьогоднішнє свято є найважливішим для кожного народу, – сказав віце-маршалок Західнопоморського воєвідства Ян Кравчук. Він виявив гордість з приводу того, що на Помор’ї проживають українці, оскільки в цьому реґіоні саме українська меншина є найбільш активною. – Я б хотів, щоб справи, які колись для нас були болючими, сьогодні поєднували наші народи, щоб ми були мудрішими саме завдяки цьому, – підкреслив Я. Кравчук.
Також староста Щецинецького повіту Кшиштоф Ліс переконаний, що вартість, ціну та величину незалежності може оцінити лише той, хто її мав, втратив і нарешті отримав знову. Або той, хто її не мав, але довго виношував цю ідею, мріяв про неї та нарешті здобув. “Думаю, що як поляки, так і українці особливим чином усвідомлюють це”, – підкреслив К. Ліс. Він висловив своє сподівання, що Україна стане незабаром членом європейської родини і тоді між нами нарешті не буде кордонів. Подібної думки й господар Білобірської ґміни, бурґомістр Білого Бору Лех Квасневський:
– Я впевнений, що народ, який поважає та плекає власну незалежність, ніколи не пропаде з лиця землі, а також не дозволить новому поколінню забути про своїх предків. Надіюся, що найтрагічніші картини в історії обох народів уже за нами й ніколи не повторяться. Сподіваюся, що невдовзі Польща разом з Україною дебатуватимуть у ЄС, – сказав Л. Квасневський.
Однак чи не найбільше учасників свята втішили слова представника України, тобто виконувача обов’язків генерального консула України в Ґданську Володимира Дубчака, який не приховував радості від такої кількості синьо -жовтих прапорів:
– Незважаючи на те, що місцевість, може, і маленька, проте атмосфера тут панує гаряча, дух українства сильно відчутний. Ваш внесок у здобуття Україною незалежності неможливо переоцінити – ви були і завжди залишитеся надійною опорою України, послами української традиції нашої багатокультурної спадщини в Польщі, – відзначив В. Дубчак. Такі слова надихають оптимізмом насамперед організаторів, тобто місцевий гурток ОУП, оскільки дають їм сили на майбутнє, бо все тут робиться від душі (Україну тут представляв також Почесний консул України в Щецині Генрик Колодій). Виходець цього села, теперішній член ГУ ОУП і заодно організатор свята, Стефанія Лайкош каже, що День Незалежності України дає людям змогу – хай навіть тільки протягом одного дня – відчути себе справжніми українцями: тому тут на хатах вивішують синьо- жовті прапори. І тому Білицю називають “малою Україною”.
– Нас це надихає і дає сили для того, щоб жити поза Україною, разом з тим зберігаючи свої традиції, – ділиться думкою С. Лайкош.
Навіть ті люди, що приїжджають сюди з самої України, відчувають тут український дух. Світлана Топор, яка до Білиці завітала аж із Києва, так само вражена великою кількістю українських прапорів.
– Це справді, як маленька Україна в Польщі. До того ж, тут панує родинна атмосфера і таке відчуття передається гостям, – зазначила вона.
До Білиці Ірина Борущак-Губ’як прибула вперше і зразу захопилася ідеєю організування Дня Незалежності України:
– Переважно всі організовують Дні української культури, тому організаторам тим більш належне визнання, оскільки вийти до польського суспільства з Днем Незалежності України не так просто, – каже І. Борущак-Губ’як. – Свято – це не лише презентація української культури. Цей захід насамперед приносить доброзичливість, дозволяє українцям і полякам краще пізнати одні одних як сусідів, він об’єднує, показує українців в оточенні їхніх односельчан. Українці тут живуть постійно і після цього заходу від них залишається добре враження.
Цей захід особливий ще й тим, що він віддзеркалює великі прагнення вільної України виселених акцією “Вісла”, батьків тих, що зараз є організаторами цього заходу. Нарешті вони мають незалежну Україну. Бо ж покоління наших батьків, переселених до цього села, де всього коло трьох десятків хат, не могло навіть мріяти про те, що колись сюди завітають гості з Дрогобича, Народний ансамбль пісні і танцю “Ослав’яни” з Мокрого, тобто з їхніх рідних земель, фольклорний гурт “LEMKO TOWER” зі Стшельців Краєнських та “Коханий спів” з Колобжеґа. Тому радість від свята стає ще більшою.
“Наше слово” №36, 5 вересня 2010 року{moscomment}
