(нк) ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №6, 2017-02-04
Мирослава Олійник (Бучківська), «В моїй поезії – війна…», Цикл віршів, Вид. «Святогорець», Львів, 2016, Ст. 36.
Наприкінці минулого року наша співробітниця Мирослава Олійник (Бучківська) подарувала нам свою збірку «В моїй поезії – війна…». Справді, авторка циклу віршів у поетичних словах перенесла на папір усе, що болить її душу з приводу війни і людських втрат, які Україні й українцям завдає безпощадний ворог – північний сусід. Відкриваючи збірку, що складається з 25-ти віршів, читаємо перший твір і мовчимо, бо авторка вже заголовком «Хвилина мовчання…» просить зітхати «за тих,/ хто до сьогодні не дожив/ за вбите їхнє на плаху кохання/ за тих,/ хто нас від пекла захистив – / хвилина нашого мовчання…»
Читаючи рядки віршів, ми відчуваємо, що поетеса з кожним днем війни щораз більше страждає: «Цього року осінь не така/ у печалі українська осінь/ і пливе в світ материнських сліз ріка/ і сивіють материнські коси…». Край переповнений болем, у якому є й гірка сльоза пані Мирослави, власне тим просякнута вся її поетична збірка. У вірші «Зойк України» вона закликає російських ординців зупинитися і повернутись додому, «у безмежні свої береги». «Чи вам мало Сибіру й тайги?», – питає авторка збірки.
М. Олійник присвячує свої вірші воїнам і цивільним особам, які загинули, залишивши своїх дітей, жінок, матерів сиротами. Вслід за Олесею Кучерявою з Києва вона говорить: «На Майдані – Небесна сотня, на сході України – Небесні тисячі». Поезія ця – «пофарбована» війною: «Плач України», «Біль Шевченка», «Мені болить…», «Зойк України». Кожна строфа – це плач України за своїми дітьми. І Мирослава питає: «Чи нема уже такої сили в світі,/ щоб спинить цю ненависть і злість?».
Дебютуючи першою збіркою, поетеса не забуває у різдвяний час схилитись перед тими, «для кого сонце вже не сходить». Складений з 25 віршів томик – це, мабуть, своєрідне відзначення 25-річчя Незалежності України. М. Олійник підкреслює, що її Батьківщина – вільна, бо свідомий народ, захищаючи свою землю, не хоче війни. З болем у серці авторка виїжджає з Ук-раїни, коли досить часто навідується до своїх близьких. На обкладинці збірки зображене синє безхмарне небо і білий голуб, що розпростер крила над українською землею. Це гарний переказ авторки: спокій і мир прийде в Україну.
М. Олійник – випускниця Дрогобицького педагогічного університету. Це людина вразлива на оточення, а вірші п. Мирослава пише з дитинства. Нині вона – член Національної спілки журналістів України. У Польщі спів-працює з «Українським альманахом», журналом «Рідна мова» і «Нашим словом».
