Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №45, 2014-11-09
Без системних змін, в тому числі і в законодавстві, важко сподіватися покращення української освіти в Польщі. Погано працює фінансування, в глухому куті випуск нових підручників, на якості освітнього процесу позначаються й адміністративні перешкоди.
Такі головні висновки дискусії про освіту, яка відбулася на VІІ Зїзді ОУП (25–26 жовтня). У дискусії взяли участь: спеціаліст Міністерства національної освіти (МНО) у справах освіти нацменшин Ґражина Плошайська, директор української школи в Ґурові-Ілавецькому Марія-Ольга Сич, методист української мови Анна Смолиньчак-Багінська та в ролі ведучого Марко Сирник – спеціаліст ОУП у справах освіти.
Активна позиція
Головна фінансова проблема полягає не стільки у розмірі коштів, а у способі їх використання. Актуальне законодавство дозволяє самоврядним органам довільно ними розпоряджатися. Тому вони охоче заплатять за штат учителя, але вже не мають обов’язку профінансувати закупівлю комп’ютера, працю хореографа чи діяльність хору. Водночас війти і бурґомістри не хочуть звітувати про те, скільки з отриманих на освіту меншини грошей вони призначили саме на таку ціль. Делеґат з’їзду Олександр Романко порахував, що інколи ця сума не становить навіть 30 процентів. Як переконувала Ґ. Плошайська, ситуацію може змінити лише новий закон, який заборонить «кошти учнів національних меншин» виділяти на щось інше. З другого боку, ОУП та інші зацікавлені мають право вимагати від самоврядників інформацію щодо розподілу грошей. У випадку, коли такої інформаціїї не отримають, можуть звертатися зі скаргою до кураторій освіти, реґіональних розрахункових палат чи навіть Найвищої контрольної палати (пол. NIK). Усе це становить певне знаряддя впливу, проте, якщо громади мають брати на себе тягар моніторинґу освітніх справ, то відкритим залишається питання активності держави. На цій проблемі наголошував, зокрема, голова ОУП Петро Тима. В його оцінці, держава, в тому числі й мно, можуть і повинні робити більше, і не треба для цього чекати аж до моменту, коли вдасться ініціювати законодавчі зміни. П. Тима пригадав, що коли появилися проблеми з відвідуванням уроків ромськими дітьми, то силами Міністерства національної освіти вдалося ввести у школи функцію асистента, завданням якого є допомогти молодим ромам у навчанні, а також він має слідкувати за присутністю на уроках. Запровадити прозорість у фінансуванні нацменшинних завдань можна досить просто. У випадку державних мас-медіа, які мають обов’язок транслювати нацменшинні передачі, вже якийсь час тому введено обов’язок звітування з виконаних завдань. Але, як відзначав голова ОУП, всюди потрібна активна позиція держави.
Заблоковані підручники
Погане явище перекидання державою відповідальності на громаду меншини має місце й у випадку підручників. Сьогодні міністерство є прихильником моделі, де воно оцінює та допускає до вжитку підручник і фінансує його видання. Нацменшини мають знайти собі видавця, який спочатку вкладе свої гроші, а потім буде чекати на їх повернення. Це може тривати навіть рік, а в деяких випадках і довше. Стефанія Лайкош, голова утвореного при співучасті ОУП видавництва «Тирса», повідомила, що таких фінансових зобов’язань, у які входять також авторські гонорари, видавництво не спроможне взяти на себе. Хоч уже відбулося кілька робочих зустрічей відносно видання підручників, справа, на жаль, і надалі залишається в глухому куті. Як виявляється, реґламент міністерства не дозволяє з випередженням виплачувати кошти. Отже, знову-таки погана система блокує ефективність, і знову держава якоюсь мірою пробує використати громаду меншини, не враховуючи її можливостей, арґументів і пропозицій.
Проблеми
Система фінансування загалом та видавання підручників – це лише дві з багатьох проблем. Наприклад, у комплексі українських шкіл в Білому Борі вже кілька років існує парадоксальна ситуація: ліцей підпорядкований маршалківському управлінню, а початкова школа – міській ґміні. Це, за словами директора комплексу Андрія Дрозда, змушує робити подвійну звітність і підлягати контролю двох державних органів. Як наголошував директор, це дуже відволікає від самого освітнього процесу. Методист А. Смолиньчак-Багінська, у свою чергу, звернула увагу на проблему навчання учнів різних класів. Коли вони «сусідні», то заняття ще якось можна організувати. Однак є й такі випадки, що вчителеві доводиться працювати на одному уроці одночасно з учнями від другого до шостого класу. Про ефективність у такій ситуації важко говорити. З огляду на демографію, наші школи часто мають проблему з набиранням відповідної кількості учнів для створення класу. В оцінці українських освітян, необхідно в цьому випадку знизити установлений законом ліміт. З іншого боку, потрібно прикласти більше зусиль для популяризації наших шкіл серед громади. В оцінці директора М.-О. Сич, освіта і виховання молоді повинно бути пріоритетом у діяльності ОУП, на що вказує хоча б той факт, що більшість членів організації – то власне випускники українських шкіл. За її словами, до такої акції повинна активно долучитися Церква, розповсюджуючи серед віруючих інформацію про набір до українських шкіл.
Ідеї
Під час дискусії пролунало також кілька ідей щодо покращення ситуації української освіти. Цьому, на думку делеґатів, могло б сприяти, зокрема, створення чогось на зразок загальнопольського центру підвищення кваліфікації вчителів української мови. Варто подбати і про те, щоби вчителі, які в рамках одного уроку працюють з дітьми різних класів, отримували якийсь фінансовий додаток. Водночас треба посилити нагляд над якістю навчання. ОУП може бути складовою частиною цієї системи, оскільки польські закони зобов’язують школи і самоврядні структури співпрацювати з неурядовими організаціями. Наступна пропозиція стосувалася загальнопольського порозуміння тих шкільних рад, де ведеться навчання української мови. Згадувано і про приватні пункти навчання, хоч це, мабуть, питання майбутнього. Вже сьогодні не бракує позитивних прикладів співпраці держави і неурядових організацій. Завдяки такому партнерству, вдалося уникнути ліквідації української школи в Мокрому. Голова Сяніцького відділу оуп Марія Білас відзначала, що цей успіх є, в основному, результатом порозуміння громади, а й завдяки активності і співпраці з Православною та Греко-католицькою церквами.
Матеріали дискусії будуть передані до Міністерства національної освіти. Можливо, їх уважний аналіз покаже, що можна зробити багато корисного і без змін у законодавстві, а також залучення Сейму РП і депутатів, яким зараз, здається, не до таких проблем… ■
