“Гіркими були початки життя лемків у незвичних умовах в Україні, де тривалий час вони були позбавлені можливості розвивати власну культуру, літературу, пісенну творчість, народні промисли”, – пишуть автори книжечки “Біля джерел рідної культури” Петро Когут та Іван Красовський. Усе таки серед розпорошених лемків знайшлися активісти, яких єднала ідея заснування громадських організацій задля розвитку культури лемків в Україні. Спочатку всі об’єдналися довкола створення лемківського хору у Львові. Прихильником цього задуму став відомий композитор Анатолій Кос-Анатольський, композитори Микола Колесса, Євген Козак та Іван Майчик.

Ансамбль пісні “Лемковина” почав діяти 1969 р., а щойно 1988 р. ситуація дозріла до того, щоб заснувати товариство “Лемківщина”. Сприяв цьому відомий митець, проф. Емануїл Мисько – переселенець з Ліського повіту. Наступний крок – побудова церкви у лемківській зоні львівського музею “Шевченківський гай”, прототипом якої стала лемківська святиня (з 1841 р.) зі села Котані Ясельського повіту. Фінансова підтримка прийшла від побратимів з Канади і США, а у Львові поруч з товариством “Лемківщина” утворено Фундацію дослідження Лемківщини, чільні лідери якої займалися як будівництвом храму, так і видавничою справою. Постало й нове об’єднання – “Бібліотека Лемківщини”: це пожвавило дослідницьку роботу, опрацювання текстів з історії та культури лемків. Один лише І. Красовський у своєму доробку має понад 1000 друкованих праць, зокрема 40 книжкових видань.
Остання книжка, яку надіслав добре відомий читачам “ЛС” історик та етнограф І. Красовський, має на меті підсумувати діяльність зачинателів культурного розвитку лемків в Україні з думкою про молодші й прийдешні покоління. Тому й лунає до нащадків: “Збережіть єдність лемків, мир серед них; адже ми всі діти однієї матері – України”, – пишуть автори.
Сьогодні вони – літні вже почесні громадяни Львова, їхній доробок залишає тривкий слід в історії та культурі лемків. Читач знайде в цьому виданні доступну форму авторської розповіді не тільки про їхній внесок у царину культури лемків, але й про заслугу інших визначних постатей, що приєдналися до цього благородного діла у складні часи. Хилимо голову перед тими старшинами лемківства у Львові!