Степан Мігус ■ ГРОМАДА ■ №8, 2015-02-22
Скалічені війною, викликаною одвічним ворогом України московським аґресором, українські родини потребують всесторонньої допомоги. Часом допомога, яка йде на фронт, не завжди туди доходить. Значно менше допомагається навпівосиротілим родинам героїв, які загинули на Євромайдані та в боях на сході української держави. Виняткової допомоги вимагають особливо діти, які залишилися без батька чи матері, а отже і без засобів до існування. Цю нішу вже понад рік намагається заповнити Громадський комітет «Разом з Україною» у Бартошицях, який був створений 20 лютого 2014 р. Дуже цінною особливістю цієї благодійної організації є те, що допомога навпівосиротілим українським родинам з багатьох реґіонів України відбувається на місці, тобто на Вармії та Мазурах, а часто і по всій Польщі. Комітет допомагає теж пораненим українським героям, які приїжджають на лікування над Віслу.
Серед ініціаторів заснування комітету «Разом з Україною» були місцеві українці, а серед них – помислодавець Мирослав Малиняк, українські організації Бартошиччини, а опісля й самоврядні структури. Активно допомагали: парафія Св. апостола Андрія у Бартошицях, місцевий Комплекс шкіл з українською мовою навчання, бартошицька ланка ОУП, Повітове староство у Бартошицях, органи місцевого самоврядування. Спершу комітет очолив бартошицький староста Войцех Прокоцький, а його заступником був підприємець, член ОУП Мирослав Малиняк. Він дещо пізніше став на чолі комітету, бо ж самоврядному лідеру Бартошицького повіту складно було здійснювати цю функцію, оскільки очолював повіт. Крім згаданих осіб, до складу комітету ввійшли: Любомира Тхір – секретар, Данута Мілян – скарбник, Петро Петриковський – координатор у справах збірок (тепер бурґомістр Бартошиць і заступник голови комітету) та члени: депутат сейму рп Мирон Сич, бартошицький парох о. Юліан Кравецький, Данута Бздель, Дарій Гаврилець, Петро Стапай, серед них і самоурядовці, часто бургомістри та війти з місцевостей Бартошицького повіту: Кшиштоф Наленч, Ґжеґож Муха, Яцек Костка, Ян Вуйцик, Ядвіга Гут, Божена Ольшевська-Світай…
– Ідея про створення комітету виникла ще тоді, коли на київському Майдані, на вулиці Інститутській тривали бої, у яких гинули люди, – згадує староста В. Прокоцький. – Вражала відвага практично неозброєних учасників протесту, які дали гідну відсіч озброєним до зубів промосковськи настроєним силовикам. Було щораз більше вбитих і сотні поранених. Саме в цей момент зажевріла думка про допомогу пораненим і їх лікування. Один із співзасновників цього комітету, парох греко-католицької парафії Св. апостола Андрія отець Юліан Кравецький запропонував привезти хворих у Польщу. Директори клінічної лікарні Вармінсько-Мазурського університету в Ольштині та районної лікарні в Бартошицях погодилися прийняти пацієнтів і зайнятися ними. Після трьох тижнів лікування Іван Раповий зі Львова та православний священик Олександр Репетько з Кривого Рогу вже повернулися додому. Їх підлікували й поставили на ноги. Це гарна ідея, вона стала проявом конкретної співпраці. Тут можна просто допомагати людям, які постраждали самі, а через це – їхні родини, насамперед діти.
– Саме діти та їхні матері є основними адресатами допомоги комітету «Разом з Україною», – підкреслює його голова М. Малиняк. – Хоч комітет у міру своїх можливостей допомагає в лікуванні і пораненим на фронті героям, як ось останньо хлопцям, що лікувалися в санаторії «Добрий брат» в Осєку на Помор’ї. Комітет має згоду маршалка Вармінсько-Мазурського воєвідства на матеріальну збірку у цілому реґіоні наразі до половини квітня цього року. Але, як запевняє М. Малиняк, він виступить про її продовження, оскільки війна в Україні з російським ворогом триває, а тому гинуть воїни, осирочуючи родини, в цьому дітей, які найбільше потребують допомоги.
протягом року діяльності комітет запросив на Вармію та Мазури в сумі 150 осиротілих дітей та їхніх мам і опікунів. Перша група базувалася у червні у Ґурові-Ілавецькому. Це була, як згадує М. Малиняк, найбільш травматична група – самі вдови й осиротілі діти, наймолодше з них мало один рочок і три місяці, а дещо старше – два рочки… Вони були з Києва та околиць, з Львівщини, з Коломийщини. Звідти, а також і з Волині, приїжджали наступні групи – в сумі шість.
Слід підкреслити, що у двох випадках комітет «Разом з Україною» включився до співпраці і співфінансування з самоврядними тереновими структурами, які самостійно запрошували дітей і їхніх мам та опікунів на відпочинок. Це було Повітове староство в Оструді та Управа міста Решля. Співпрацю з Острудою М. Малиняк назвав взірцевою. Тодішній староста Володимир Бродюк усе організував на високому професійному рівні. До співпраці включилася й острудська ланка ОУП з головою Францишеком Крілем. У Решлі теж усе пройшло добре, зокрема завдяки голові тамтешньої ланки ОУП Богданові Домарадському та самоврядній владі міста на чолі з бурґомістром Мареком Янішевським.
Голова просить підкреслити, що в цій нелегкій громадській роботі допомагали комітетові різні люди: українці і поляки з усієї Польщі, оскільки групи мали змогу відвідувати чи не всю Польщу, починаючи від Варшави, включаючи Ґданськ, Краків і аж до Жеґестова. Це українка Олександра Запольська з Кракова, яка приїхала з України понад двадцять років тому, це поляки – Йоанна і Кшиштоф Палиски, власники палацу в Ґалінах під Бартошицями, ресторатор з Жеґестова над Попрадом, який дав нічліг останній групі дітей і їхнім мамам та опікунам, а також організував поїздку на Словаччину, це й голови відділів і ланок ОУП, а серед них, крім уже згаданих, голова Поморського відділу Єлисавета Кремінська, це й десятки волонтерів, серед яких до найактивніших слід зарахувати Олександру Табаку і Дарію Оринчак зі Срокова. Це добрих кілька десятків українців, що живуть на Вармії та Мазурах, а особливо з Бартошиччини, які брали дітвору до крамниць і купували їм одяг та харчові продукти…
Перші вплати надійшли від самоврядних структур. Місто Бартошиці призначило суму 15 тисяч злотих, бартошицьке староство – 10 тисяч злотих, ґміни Біштинок, Семпополь, Ґурово-Ілавецьке та Бартошиці – по 5 тисяч злотих. Єдиною тереновою самоврядною структурою, яка не спромоглася підтримати ідеї, було місто Ґурово-Ілавецьке. 10 тисяч злотих на транспорт виділив президент вармінсько-мазурського фонду охорони навколишнього середовища і водних ресурсів Адам Кшиськув. Крім цього, волонтери проводили продаж «цеглинок», з чого одержали майже 47 тисяч злотих… Були ще благодійні концерти з участю «The Ukrainian Folk”, збірки в латинських парафіях у Ґалайнах, Кандитах, Буківці, Пєшкові, ОУП-івські концерти, збірки по таких селах, як Стопки, Львівець, Липиця, Романково, Масуни, Дзетшихово та інші. Найжертовнішими виявилися Люцина Еверт та Володимир Ковалик, які пожертвували по одній тисячі злотих. На чергові групи зібрано вже понад 16 тисяч злотих…
Групи українських дітей з матерями та опікунами поверталися додому з незабутніми враженнями, оскільки підготовані комітетом «Разом з Україною» програми перебування були дуже цікавими. Наразі з-посеред тих, хто скористався ініціативою бартошицьких благодійників, відізвався лише Олег Лотоцький з Луцька, керівник волинської групи. Він написав «Діти з Волині з задоволенням забрали з собою незабутні враження про Польщу. Бажаю всім колегам Повітового громадського комітету «Разом з Україною» всіляких успіхів, невичерпної енергії та натхнення у Вашій діяльності, добробуту та процвітання». ■
