Олександр Маслей ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №32, 2013-08-11
ХХХІ Лемківська ватра проходила від 19 до 21 липня, як завжди, на «ватряному полі», і не тільки в Ждині. Її староста Петро Чухта вже протягом двох місяців приготовляв разом з помічниками тих 12 гектарів «лемківської тотожності». Треба ж було викосити траву й згромадити сіно, відновити інфраструктуру, перевірити, чи діють інженерні мережі – водопровідна, електрична, підімкнути електроаґреґат і ще безліч інших дрібних робіт. Останніми приготуваннями тиждень перед початком «Ватри» – декоруванням сцени, організуванням виставок – керує Наталя Гладик. Петро Чухта розставляє з помічниками лавки в амфітеатрі, чути його покрикування і час від часу дим з цигарки.
Бюро «Ватри» працює в Горлицях вже від січня. Стефан Гладик і Василь Шлянта постійно в службових відрядженнях, Вікторія та Еміль Гойсаки координують програму «Ватри», щоденно сотні листів – із запрошеннями для ансамблів та гостей. Наталя Гладик проектує декорації, виставки, брошури і книжки. Чим ближче «Ватри», тим довше світиться в домівці в Горлицях. «Ватра» – то вже справжня інституція, протягом чергових років щораз більше обов’язків. Адже прибуває на свято кілька тисяч людей, яким треба забезпечити все необхідне для життя на тих декілька днів, а то велика логістика – як для середньостатистичного містечка.
У понеділок на «ватряному полі» ставлять перші намети, згодом їх прибуває щораз більше і аж до самого лісу терен заповнюється різнокольоровими наметами. У четвер ввечері вже все діє належним чином – відповідні служби, охорона, волонтери і бюро мають повно роботи.
Перші автобуси, якими приїхали лемки з України, паркують на «ватряному полі». Настка Бибель зі Львова виходить з автобуса, падає на коліна і цілує землю. Вона вперше на «Ватрі»:
– Не моглам перше приїхати, обов’язки не давали, – жаліється. – Родивам ся в Астрябику, мавам шист років, як нас вивезли до Союза. Але барз хтівам ту приїхати.
Рукою витирає на лиці сльози, які течуть неустанно.
– Богу дякувати, жем дожила того, штоби видіти іщи рідні гори…
Всюди чути спів і радісний сміх. Петро Чухта укладає спокійно ватру, яку запалить завтра, у п’ятницю, помагає йому внук. Біля хижі сипанець, побільшений в тому році кузнею, далі крами з реґіональними виробами – ремісничими й господарськими, зі своїми продуктами. Приготовляються на презентацію свого виробництва, різьбарства, гонтарства, дігтярства і присмаків лемківської кухні. У хижі виставки: «Никифор – ким бив», «1938 – рік акції руйнування православних церков на Холмщині і Південному Підляшші» та творчості ждинського художника Стефана Телепа. Під «дудлом» виставка документів Акції «Вісла» і список в’язнів польського концтабору в Явожні.
П’ятниця, 19 липня
«Ватряне поле» заставлене наметами, паркінґи заповнені автами й автобусами. На «Лемко-стріт» уже натовп людей – одні йдуть до сцени, інші повертаються від неї. Розпочалася програма для дітей, молоді і родин, організатори записують до традиційних конкурсів: різання дров, доїння корови, копління сіна і на найміцнішу руку. На «Лемко-стріт» розпочалася VI Ватрочка, за сценою з лівого боку – XIX Лемківська спартакіада.
Від села рушив похід з участю вигнанців з вітцівської землі, вони наближаються до ватряної сцени, несучи в руках назви лемківських місцевостей. Староста ХХХІ Лемківської ватри Петро Чухта каже: «розпалям тя, ватро, штобис нам горіла і огривала наши серця до наступной ХХХІІ Лемківской ватри», – і прикрашеним басамунками (стрічками – ред.) лучивом урочисто розпалює вогонь.
На сцені концертують народні капели, ансамблі, солісти – як з України, так і з Польщі. На «ватряному полі» радісні зустрічі, привітання, розмови… Майже на кожному кроці можна зустріти знайомих – з України, Канади, США, Німеччини, Словаччини, Сербії, Хорватії та з усієї Польщі, особливо багато цього року молоді. Вечірній концерт розпочинають фолькові групи, заохочують молодь до танцю.
Субота, 20 липня
Чимало зібраних запрошених гостей пройшло до пам’ятника жертвам Акції «Вісла». Урочистість розпочав молитвою о. декан Петро Павлище з греко-католицькими священиками, а на закінчення панахиди всі разом відспівали «Вічную пам’ять» жертвам Акції «Вісла». Потім розпочав панахиду владика горлицький кир Паїсій з православним духівництвом, яку закінчено молитвою за жертви Акції «Вісла». Не можна промовчати й не написати про жаль вірян обох віросповідань, які уже другий рік мусять терпіти оте незрозуміле дла нас розділення Церков у молитві до одного Бога. Хай Господь дарує їм зрозуміння і мир. На закінчення молитов найважливіші гості по черзі били у «Дзвін миру».
«Витам вас вшитких!», – тими словами привітав по-лемківському учасників свята маршалок Сенату РП Боґдан Борусевич, бажаючи ватрянам доброго самопочуття. Депутат Мирон Сич – голова сеймової Комісії національних меншин, переказав зібраним побажаня від Сейму РП, а також від голови ОУП Петра Тими. Міністр Генрик Вуєц зачитав листа від президента РП Броніслава Коморовського, а консул України в Кракові Таміла Шутак зачитала листа до ватрян від президента України Віктора Януковича. Малопольський воєвода Єжи Мілер наголосив, що лемки можуть навчатися рідної мови в пришкільних пунктах навчання та в Педагогічній академії в Кракові. Віце-воєвода Нижньосилезького воєвідства Ева Маньковська, виступаючи, зазначила, зокрема, що лемки – це найбільша меншина в їхньому воєвідстві. Найважливіший «ґураль» – підгалянський староста Анджей Ґонсениця-Маковський, говорив про плекання традиції та її значення для підтримання тотожності. Закінчив промови на сцені виступ війта ґміни Устя-Горлицьке Дмитра Ридзанича, який нагадав, зокрема, про історію Лемківських ватр.
На відритті були присутні теж депутат Сейму РП Станіслав Цицонь (ГП, пол. РО), депутат Сейму РП Аркадіуш Мулярчик («Солідарна Польща»), сенатор Станіслав Коґут (ПіС – пол. PiS), горлицький староста Мирослав Вендрихович та багато інших офіційних осіб.
Урочистість закінчено пригаданням бл. п. Петра Шафрана, «Найправеднішого з праведних», великої втрати для лемківської громади, якого забрала від нас несподівана й раптова смерть. Ватряни вшанували його пам’ять хвилиною мовчання.
Далі свято проходило з участю на сцені ансамблів з Польщі, України, Словаччини і Сербії.
Були ще окремі заходи, зокрема, зустріч з істориком-видавцем Євгеном Місилом, дискусія про літературну творчість Мирослава Нагача, презентація численних книжок, доповідь д-ра Григорія Купріяновича про руйнування православних церков та авторські зустрічі.
Неділя, 21 липня
Сонце над Ягняцим через ліс несміливо заглядає на «ватряне поле», до каплиці поруч нього приходять ватряни. Службу Божу відправляє владика вроцлавсько-ґданський кир Володимир у супроводі греко-католицького духівництва. Туркоче електроаґреґат, заглушуючи спів вірян. Владика жаліє, що нема згоди між конфесіями, нагадує, що не без вини й організатори Ватри.
На ватряній сцені знову виступали ансамблі з попередніх днів. Проходить «Неділя з фільмом», у її програмі, зокрема, етнічні теми: «Бити собом на штоден и од свята», (реж. Вальдемар Янда), «Там, на Лемковині» (реж. Данута Кашевська), «Згадуваня святкуваня» (реж. Вальдемар Янда) та «Двері Лемківщини» (реж. Роман Крик).
Староста свята П. Чухта гасить вогонь ХХХІ Лемківської ватри в Ждині… Автобус Настки Бибель виїжджає з «ватряного поля» в напрямку на Львів, вона ще дивиться через вікно на зникаюче за горами Ягняце. Кольорові намети зникають один за другим. Петро Чухта залишається. Він, як щороку, поприбирає ще «ватряне поле». ■
