Григорій Сподарик ■ ГРОМАДА ■ №32, №32, 2014-08-10
Секретар Об‘єднання українців у Польщі Мирослав Купич відзначає, що сьогодні ізолювання та бойкотування Росії мусить бути на кожному рівні, а не лише на політичному чи економічному:
«Такі дії потрібні теж у сфері культури, бо, за різними опитуваннями, політику Кремля підтримує більше 90% російського населення, зосібна артисти», – каже М. Купич. У його оцінці розширений тиск на Росію має бути не лише з польського боку, але й інших держав. Слід відзначити, що саме такий процес уже розгортається. Після Польщі від культурного співробітництва з Росією відмовилися Велика Британія та Шотландія. Їх уряди перестали підтримувати, більше того, вже бойкотують російсько-британський рік культури, який зараз триває. У свою чергу, дещо раніше Латвія внесла до «чорного списку» російських співаків Йосипа Кобзона, Олега Газманова та Аллу Перфілову, які підтримують імперську політику Владиміра Путіна щодо України. За це саме Естонія скасувала виступ американського актора й співака Стівена Сіґала на джазовому фестивалі «Серпневий блюз». Необхідність цього роду «культурних санкцій» добачає й Мирослава Керик – голова фонду «Наш вибір», який гуртує громадян України в Польщі. Вона також звертає увагу на присутність серед російських артистів тих, хто активно виступив на підтримку російської влади і анексії Криму:
«Рішення з польського боку становить символічний крок, бо якщо російські артисти самі увійшли в політику, то вони й повинні відчути її наслідки», – говорить М. Керик.
Треба відзначити, що польський уряд набирався рішучості кілька місяців. Спостерігачі, але й самі представники польської влади відзначали, що зламним моментом виявилося збиття російськими терористами на Донеччині малайзійського літака і загибель 298 цивільних людей. Проте, задовго до цієї трагедії, над Віслою у творчих та громадських середовищах лунали заклики щодо потреби також культурного бойкоту Росії. Ще в березні відомий польський актор, популярний також і в Росії, Даніель Ольбрихський відмовився виступати у Москві, протестуючи проти російського вторгнення на територію незалежної України. «З подивом і глибоким сумом я спостерігав, як представники російського народу (ваш парламент) овацією затвердили цей акт аґресії», – писав актор у відкритому листі. Про культурний бойкот Росії на початку квітня виступали також у спільному зверненні ОУП, Товариство вільного слова та Комітет солідарності з Україною. «У державі, де діє цензура, широко обмежується свобода слова та роль опозиції зводиться до фігового листка, ясні та читабельні сиґнали з польського боку становитимуть голос на захист правди та справжнього плюралізму», – наголошували лідери
тих організацій у письмі до польського прем’єр-міністра Дональда Туска. Ініціатори цього звернення запропонували як символічний жест солідарності замінити Росію в культурних проектах на 2015 р. Україною. Сьогодні секретар ОУП М. Купич вважає, що така пропозиція була натуральною на хвилі бойкоту. Натомість зараз, у його оцінці, невідомо, чи Україна була б готова до проведення таких ініціатив і чи взагалі 2015 р. був би добрим на це моментом.
«Вже пройшло більше половини року від подій на Майдані, а ситуація в Україні надалі залишається неспокійною. Важко також передбачити, що буде в січні 2015 р., коли такі культурні ініціативи мали б починатися», – відзначає М. Купич. Ці сумніви доповнює також голова «Нашого вибору». «В Україні зараз війна, і артистичні програми в рамках такого року відбувались би під впливом цих подій. Це могло б бути однобоке і для поляків нудне», – говорить М. Керик, додаючи, що цього роду ініціативи не повинні організуватися без відповідного часу для якісної підготовки.
Відмова від польсько-російського культурного проекту викликала також і скептичні голоси. Одним з таких голосів був відомий режисер Кшиштоф Зануссі. У польських мас-медіа він наголошував на тому, що «глибоко не схвалює того, що сьогодні Росія робить в Україні», але, водночас, наголошував за доцільності проведення року культури «не як державної імпрези, але як зустрічі артистів». Як можна здогадуватися, значно гостріша критика пролунала з російського боку. У тамтешніх мас-медіа відзначалося, зокрема, що відмова від проведення року культури, це черговий спосіб Польщі на проявлення своєї антиросійськості. Проте в російському медіа-просторі також можна було знайти голоси зрозуміння для рішень польської влади. Таку позицію представляв російський режисер і сценарист Іван Вирипаєв, який живе у Польщі та Росії, і, як сам говорить, виступає за спільний діалог хоч би тому, що його дочка є на половину росіянкою, наполовину – полькою.
В інтерв’ю, яке розміщене на сайті російського телеканалу «Дождь», Вирипаєв, зокрема, відзначав: «Сьогодні ми не можемо офіційно брати участь в ніяких світових і європейських заходах, тому що ми є протиборчою стороною. Ми не можемо говорити: «Мир, дружба, культура», оскільки ми порушуємо ці поняття – мир, дружбу і культуру. Ми некультурні, ми не вміємо дружити і ми не хочемо миру».
Це гіркий і дуже рідкісний голос у Росії. Сьогодні хочеться вірити, що його все-таки почують ті 90% російських громадян, які підтримують імперську політику свого президента… ■
