Павло Лоза ■ КУЛЬТУРА ■ №27, 2013-07-07

Спершу пройшла фіззарядка, відтак – боротьба руками, палицею, шаблею, а черговим завданням було ходіння по розтовченому склі та масаж. Це можна було спробувати на майстер-класах з бойового гопака, які в середині червня організовано у Варшаві, Більську-Підляському, Люблині та Перемишлі.

«Я після автомобільної аварії став інвалідом і кілька років їздив на візку. Саме завдяки тому, що почав займатися, зокрема, бойовим гопаком, я сьогодні нормально ходжу, функціоную, – говорив під час семінару у Варшаві віце-голова Міжнародної федерації бойового гопака Петро Валінець.
Бойовий гопак – це стиль українського національного бойового мистецтва, відтвореного на основі елементів традиційного козацького бою, що збереглися в народних танцях. Їх 1985 р. «розкодував» Володимир Пилат.
Цей бойовий стиль сьогодні вважають комплексною системою гармонійного розвитку особистості людини. Він має кілька напрямків. По-перше, має покращити здоров’я і фізично гартувати людину, з’єднувати людей, які прагнуть займатися фольклором, а вже конкретна практика – це елементи спортивного й бойового напрямку, завдання якого – вчити лідерства.
Для тих, хто взяв участь у семінарах, напевно особливим досвідом була змога ходити по розбитому склі. Проте це, як пояснив П. Валінець, усе відбувається в голові.
– Звичайно, ми вчимо наших вихованців ходити босими ногами теж по розжареному вугіллі, лягати на цвяхи. І для всіх, хто почав уже вправляти бойовий гопак, нема проблеми це зробити, – твердить П. Валінець. Він сам займається цим видом бойового мистецтва уже кільканадцять років: для нього заняття з бойового гопака – це теж форма реабілітації.
– Колись навідалася до мене дитина й каже, що хотіла б займатися бойовим гопаком. Проте мала паралізовані ноги. Для мене це не була проблема: оскільки може рухати руками, значить може, скажімо, боротися палицею. І таким чином, коли дитина займалася з палицею, рухала руками та помалу всім корпусом тіла, у неї помаленьку в ногах почали працювати м’язи. Вона навіть не помітила, як через деякий час на тренуванні підносила догори ноги, – ділиться спостереженнями П. Валінець.
На семінарі у Варшаві, поки учасники намагалися ходити по розбитому склі, ми довідалися коротко про історію бойового гопака та його принципи. Щойно після цього можна було займатися всім на практиці: боротися вручну, палицями, шаблею тощо.
Сьогодні бойовий гопак виходить за межі України: тепер ним займаються в інших країнах Європи, також у Канаді та США. Натомість у Польщі майстер-класи з бойового гопака відбуваються у Варшаві: їх веде Ілля Сидорук. Він не приховує свого захоплення цим видом бойового мистецтва.

Звідки в тебе зацікавлення таким стилем боротьби?
Ілля СИДОРУК: Я чув багато розповідей про козаків: передусім від моєї бабці, а вже пізніше від товаришів з Підляшшя. Як пішов я до польської школи, то історію про козаків там подавали по-іншому: я тоді не чув, що козацьке військо було однією з найпотужніших армій свого часу. Отже я сам зацікавився темою, почав читати, дивитися різні відеозаписи – і дізнався, що це була реально велика сила. Далі я вже глибше став досліджувати козацьку зброю. Випадково на порталі Youtubе натрапив на короткий фільм про бойовий гопак. Потім знайшов ще кілька. Передивлявся їх із сотні разів. Так 2004 р. все почалося. З часом теж придбав книжку про бойовий гопак, почав трішки сам вправляти. Але, звичайно, самому тренуватися нереально. І тут знову випадково дійшла до мене інформація, що в Україні відбувається семінар з бойового гопака.
Я поїхав до Хмельницького, де тренувався два тижні. Склав усі іспити – і, мушу сказати, навіть на хорошу оцінку! Там теж отримав право навчати і тренувати цей бойовий стиль. Спочатку сам весь рік активно тренувався, а потім ще раз пройшов семінари в Білій Церкві біля Києва. І тоді отримав право навчати черговий рік.

Чи в Польщі лише ти можеш це робити?
Ще є Михайло Гаврилюк, який теж навчається і має право тренувати інших. Саме він показав мені спершу трохи бойової техніки.

Чи в себе в Більську-Підляському ви пробували організувати майстер-класи з бойового гопака?
Оскільки я сьогодні навчаюся у Варшаві, то намагався у столиці збирати людей, відкрити групи. Загалом удалося. Тепер є група людей, часом зустрічаємося і вправляємо. Ми взимку користувалися залом, але тепер уже не маємо такої можливості: тренуємося на свіжому повітрі десь на природі. Сьогодні по-різному – приходить 10 людей, а бували й 3 особи. Нічого дивного, оскільки це переважно студенти, тому мусять вчитися й не завжди мають час.

Але, крім того, ти сьогодні тренуєш українських дітей у суботній школі у Варшаві?
Так. Минулого року, на завершення навчання, я зробив презентацію: дітям це дуже сподобалося. Батьки запропонували мені, щоб я займався гопаком з учнями. Тепер минає рік, як їх навчаю. Вони приходять охоче. Поділив їх на вікові категорії: 7–9 років, 9–12 років, 12–14 років і 14–16 років.
Проте, як тільки я потрапив до Варшави, то сам щосуботи з самого ранку йшов у гуртожитку до спортивного залу, щоб тренуватися, працювати над технікою. Не було людно, бо день вихідний, а зрозуміло, що молодь у суботу довго спить. Тоді я ще мав вуса, козацького чуба, тренувався в шароварах. Студенти підходили, цікавилися й питали, що це таке.
На жаль, поки що бойовим гопаком у Польщі можна займатися лише у Варшаві. Проте й тут не головне мати зал чи невідомо які умови, бо можна вправляти всюди: і в залі, і в парку. Але головне – що в людини мусить бути бажання.
* * *
Більш детальну інформацію про бойовий гопак у Варшаві, про можливість взяти участь у тренуваннях знайдете в мережі Facebook. ■

Поділитися: