Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ 2008-11-06
{mosimage}
Сьогодні основна робота українських організацій, у тому числі найбільшої, тобто Об’єднання українців у Польщі, зосереджена перш за все на культурній діяльності. Таким чином, протягом усього року організовується ряд культурних заходів, найчастіше розважального характеру, які мають на меті збереження нашої національної тотожності. Однак майже зовсім не ведеться науково освітня робота, яка надавала би сенс оцій культурній.
Тому особливо тішить задум заснування Українського народного університету, в рамках якого вже 26 жовтня у приміщенні Консисторії Греко-католицької єпархії у Вроцлаві відбулася перша відкрита лекція. Традиція Українських народних університетів як у Польщі, так і в Україні довга, однак за післявоєнний час українці Польщі вперше заснували такий університет.
Про його роботу розказує співзасновник університету Ярослав Сирник – секретар Українського історичного товариства у Польщі.
Звідки взялася ідея заснування Українського народного університету?
Поки що Український народний університет – це ініціатива- проект, який діятиме в рамках Українського історичного товариства (УІТ). Формально, як відокремлена структура університет ще не існує, натомість у рамках того проекту почалися вже перші відкриті лекції. Думку про те, щоб заснувати такий університет, представили нам люди, які зацікавлені польсько-українською історією – такі бажання висловлювано на адресу УІТ від початку його існування.
Звичайно, досвід роботи університету черпаємо з традиції Народних університетів, які працювали в довоєнні часи як у Польщі, так в Україні. Думаю, що беручи до уваги великий потенціал нашого наукового середовища, протягом двох-трьох років вдасться нам випрацювати більш структурні форми діяльності і тоді фактично буде можна говорити про існування Українського народного університету як окремої структури.
Яку мету ставить перед собою університет? Чи його робота зосереджуватиметься лише на історичній ниві, чи може проводитиметься також культурно-освітницька робота?
Справді, поки що базуємо на Українському історичному товаристві, бо це тепер одна з більш помітних структур, які діють у науковій царині, тому наша робота зосереджена на історичних питаннях. Однак у Польщі в 14 наукових осередках працює у різних ділянках біля 100 науковців – це філологи, історики, математики, економісти, педагоги та богослови. І саме цей потенціал у майбутньому хочемо використати в роботі Українського народного університету.
А яким чином працюватиме університет – чи лекції читатимуться лише в приміщенні університету, чи може буде це об’їзний університет?
По- перше, проводитимуться відкриті лекції. Першу свою доповідь у рамках Українського історичного університету виголосив д- р Ігор Галагіда, який 26 жовтня у приміщенні Консисторії Греко-католицької єпархії у Вроцлаві представив свою найновішу біографічну книжку про о. митрата Василя Гриника “Шпигун Ватикану”. Натомість від наступного року лекції читатимуться в кількох осередках, зокрема у Люблині, Ґданську, Варшаві, Кракові та Перемишлі. Лекції будуть відкриті для всіх, а проводитимуться українською та польською мовами.
По- друге, у рамках університету організовуватимуться курси історії України та польсько-українських відносин. Як взірець може слугувати етнографічний курс, який цього року під час Лемківської ватри, організувала Анна Кертичак. Учасниками таких курсів мали би бути передовсім молоді люди. Можливо, перші такі курси відбудуться вже наступного року.
По -третє, хочемо вести видавничу діяльність, яка по суті збігатиметься з дотеперішньою видавничою діяльністю Українського історичного товариства.
Таким чином стаєте конкуренційною науковою установою хоча б для традиційних університетів, які також повинні займатися такою роботою.
Хоча Українське історичне товариство працює від 2005 р., то насправді щойно цього року його діяльність стала помітною. Зараз до товариства записано 25 істориків, натомість істориків українців набагато більше. І саме цей потенціал шукає нових способів виявлення. Тому, беручи до уваги методологічну школу, намагаємося переносити на науковий рівень дискусії, які на щодень ведемо у своїх роботах. Таким чином хочемо поширювати нашу наукову роботу. До речі, побіч Українського народного університету існує подібна ініціатива також у Щецині, у рамках якої проводяться відкриті лекції. У майбутньому, можливо, поєднаємо обидві ці ініціативи оскільки зацікавлення лекціями показує, що існує потреба не лише в академічній роботі, але також науково освітній.
“Наше слово” №45, 9 листопада 2008 року {moscomment}
