(гс) ■ ПОДІЇ ■ 2009-08-16
Ще перед парламентськими канікулами до маршалка Сейму Броніслава Коморовського надійшов проект закону, у якому пропонуються зміни до законів про державну адміністрацію та національні і етнічні меншини, що дозволило б перенести справи меншин з Міністерства внутрішніх справ і адміністрації до Міністерства культури і національної спадщини.
Це не перша така ініціатива – минулого року зі стосовними інтерпеляціями виступали депутати Ян Відацький та Євген Чиквін. Подані тоді арґументи повторюються тепер у проекті: питання про збереження та розвиток культури меншин досить далекі від основних завдань МВСіА; вилучення їх із цього відомства було б доказом, що держава хоче підтримувати культурну автономію меншин, не здійснюючи над ними адміністративно- поліційного нагляду; подібні завдання, пов’язані з культурою громадян польської національності, виконує міністр культури тощо. Тепер у проекті пропонується поділити відділ МВСіА, який відповідає за віросповідання та національні і етнічні меншини, на два окремі, при чому меншинний мав би бути перенесений у розпорядження міністра культури. Він би відповідав за внесення або усунення з державних реєстрів ґмін, у яких можна використовувати меншинну мову як допоміжну, чи двомовні таблиці з назвами місцевостей та фізико-географічних об`єктів. Міністр культури також відповідав би за надання меншинним організаціям державних дотацій і входив до складу спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин. Відповідно до проекту, працівники, які в департаменті МВСіА відповідали дотепер за національні та етнічні меншини, перейшли б до Міністерства культури.
Ініціатива виглядає доцільною, оскільки найбільш зацікавлені, тобто меншинні організації, не мають найкращої думки про свого державного партнера, і то незалежно від того, яка команда знаходиться саме при владі. Протягом 2006-2007 рр. керівництво МВСіА прийняло стільки шкідливих рішень, що меншини склали протест тодішньому прем’єр- міністрові Ярославу Качинському.
У лютому ц.р., під час засідання Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин, висловлено недовіру департаменту віросповідань та національних і етнічних меншин у МВСіА. Тоді співголова комісії, який представляє меншини, Артур Яблонський перерахував основні закиди: “Департамент не дотримується прийнятого порядку та правил надавання дотацій, нехтує усіма встановленими термінами. Ставлення до меншин не є партнерським та існує підозра, що частина рішень – необґрунтовані. Усі наслідки інтерпретаційних помилок департаменту несе найчастіше меншинна сторона”.
Голова Литовської спільноти в Польщі Ірена Ґасперович відзначає, що перехід до МКіНС напевно був би корисним, бо існує позитивний досвід співробітництва з тим відомством до 2005 р. З такою оцінкою погоджується голова Білоруського суспільно-культурного товариства Ян Сичевський. У його оцінці, МВСіА не виконує функції справжнього мецената меншинної культури, забюрократизувало процес надання дотацій та розрахунків, а жорстокими контрольними перевірками та занадто високими фінансовими карами за дрібні формальні помилки дестабілізує працю багатьох меншинних організацій. “Підхід МКіНС, хоч і тут траплялися проблеми, був завжди більш мериторичний. У цьому відомстві розуміли наші потреби, а службовець в МВСіА просто цього не відчуває”, – говорив Сичевський, висловлюючи свою віру в те, що маршалок поставиться до справи серйозно і за оцінкою у справі звернеться також до самих меншин.
Поки що не відомо, як завершиться третій уже підхід до зміни державного опікуна національних і етнічних меншин. Дійсно, тут усе залежить від маршалка і того, чи схоче він взагалі винести справу на розгляд парламенту, чи може просто її заморозить. Варто відзначити, що у відповідь на минулорічну інтерпеляцію Відацького віце-міністр ВСіА Томаш Семоняк стверджував, що перехід у розпорядження Міністерства культури є недоцільним хоча б тому, що спектр меншинних справ далеко ширший, ніж лише питання культури.
“Наше слово” №33, 16 серпня 2009 року {moscomment}
