Адам Вєвюрка ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №51, 2015-12-19
Від нового 2015/2016 року навчання в нашій школі в Лігниці в І класі гімназії є реалізована програма «Зустріч з етнічними українcькими землями в Польщі». Цього року – це лемки і Лемківщина.
Не дивно, що ми почали від Лемківщини, бо, як всі в Польщі знають, у нашій школі є багато лемківської молоді. А так само хочемо вказати, що школа завжди мала в собі лемківську душу. Багато випускників – це лемки, які активно діють для добра нашої всієї громади в Польщі, також лемківської. Просто лемківство у нашій школі на фоні всієї української культури – це минуле, теперішній стан, але і майбуття. А так з усміхом – деякі випускники, які діють в лемківських організаціях, які не асоціюються з українством, однак українську літературну мову використовують у своєму публічному житті. А власне цієї мови навчилися в нашій школі. Ми хочемо шанувати і вчити нашого реґіонального багатства, а молода людина має сама підняти рішення, яку дорогу життя вибере. Думаю, що це нам вдається, бо наші випускники мають у собі культуру, щоб усе наше шанувати.
Кожна школа не є інституцією – органом статичним. Вона переходить різні процеси, які вказують реальний стан молодого покоління, яке невдовзі буде на чолі нашого суспільства. Українські школи в Польщі – це стан нашої меншини за пару років.
У наших школах є багато учнів з України, які мають вже польське громадянство. Ці учні дивляться на всіх українців з Польщі як на людей, які мають своє окреме, часто невідоме їм українство. Нерідко для людей з України всі українці з Польщі – це лемки. Тому, їм також треба вказувати наше реґіональне багатство у почутті єдності, щоб вони зрозуміли, як наші реґіони переплітаються, що важко вказати кордони між ними. Тому так легко вказати границю Лемківщини на заході, а важко на сході.
І тут переходимо до тем цього проекту, які до сьогодні реалізовано в І класі гімназії на уроці української мови. Учні пізнають Лемківщину через її історію, мовне, культурне, етнографічне, релігійне надбання. Заняття ведуться на основі активних методів навчання, щоб учні реально відчули зустріч з Лемківщиною. На уроках уже були: перші сліди в джерелах про лемків, їхнє походження, географію і природу Лемківщини, лемківський одяг, їжу, овочі і фрукти з Лемківщини, старі фотографії, спроба порівняння культури лемків зі світом бойків і гуцулів, але також річниця Голодомору. На землю, де був цей геноцид, потрапили лемки в 1944–46 рр. Учні всієї школи, і не тільки учні, мали нагоду пізнати і скуштувати киселицю. Киселиця була зварена з запису вже покійної п. Марії Маліш родом із Флоринки. ■
