Ігор Горків ■ ПОДІЇ ■ №11, 2015-03-15
Рік отця Михайла Вербицького розпочався
До невеликого села Явірника-Руського Перемиського повіту з’їхалося чимало українців з Польщі та України. У дерев’яній церкві святого Димитрія з унікальним іконостасом і настінними розписами архиєрейську літургію очолив єпископ-помічник Перемисько-Варшавської архиєпархії Української греко-католицької церкви кир Євген (Попович). Невеликий старий храм ущент заповнився людьми, а ще довкола нього стояли десятки вірян. Його будівничі не передбачили, що 200 років після народження автора гімну «Ще не вмерла Україна» сюди приїде сім великих автобусів з України і кілька десятків автомобілів, зокрема з Перемищини і Сяніччини, щоб молитвою розпочати Рік отця Михайла Вербицького. Розпочати в селі, в якому народився, і храмі, в якому був охрещений автор Державного гімну України.
Суботнього ранку, останнього дня лютого, в Перемишлі після кількох дощових днів засвітило сонце і температура дещо піднялася. Однак у Явірнику-Руському, який лежить близько за 50 км від міста над Сяном, уже не так тепло. Там, на пагорбі, повітря різкіше. Клімат холодніший. Також для українсько-польських взаємин. Давня греко-католицька церква у рідному селі о. Вербицького після 1947 р. перейшла у власність римо-католиків. Сьогодні храм належить до латинської парафії в сусідній Борівниці, і як місце для прославляння Бога служить принаймні двічі на рік, коли українці з цього закутка Польщі та західних областей України приїжджають, щоб відзначити день народження о. Вербицького і празник Св. Димитрія. Оскільки храм сьогодні не належить Українській греко-католицькій церкві (УГКЦ), то Перемиський відділ Об’єднання українців у Польщі (ОУП) традиційно звертається з проханням до латинського пароха з Борівниці, щоб він цього дня відкрив церкву і дозволив помолитися. Останніми роками згода згаданого отця була мовчазною: коли українці приїздили, святиня була відкрита. Проте 2015 р. у священика, мабуть, увірвалася терпеливість. У прохальному листі від Перемиського відділу ОУП були слова про визначну дату – 200-річчя від дня народження композитора Гімну України, який народився і був охрещений саме в цьому, а не іншому місці на землі. У відповідь борівницький парох, м’яко кажучи, рекомендував перенести наші відзначення з Явірника до Улюча. Додав, що «насилу когось наново народжувати і хрестити» є «підозрілим». Це все, а навіть значно більше, було відповіддю на прохання дати згоду на Службу Божу (варто задуматися, хто з такою ненавистю може реаґувати на молитву…).
Тому, їдучи цього дня до Явірника, не було впевненості, що там застанемо. Але раннє сонце, яке засвітило в Перемишлі, несміливо виглянуло і на малу батьківщину о. Вербицького. Церква Святого Димитрія відкрила свої двері перед численними гостями зі Львова, Тернополя, Івано-Франківська, Сянока, Ярослава, Перемишля та інших місцевостей, які прибули з однією метою. «Ми зібралися, щоб прославити Всевишнього за цей великий дар, який наш народ, наша Церква, всі ми, спадкоємці Святого Володимира і Святої Ольги, отримали в особі чергового генія нашого народу – отця Михайла Вербицького», – відзначив у проповіді кир Євген.
У слові, з яким він звернувся до віруючих, згадав найновішу історію України, війну, яку розпочала Росія, і героїв, які заради Батьківщини віддають своє життя. Владика підкреслив, що гімн «Ще не вмерла Україна» об’єднує українців, які спілкуються різними мовами, та який допомагав і надалі допомагає у боротьбі за незалежність. І запитав: «Ким би ми були сьогодні, якби не о. Вербицький?». Пропонував, щоб усі ми йшли вслід за цим композитором, який «усе своє життя і свої таланти присвятив служінню народові, щоб цей народ міг вільними устами і вільним серцем звеличати Бога на своїй вільній українській землі». Ієрарх подякував за присутність і спільну молитву прибулим гостям, зокрема латинському отцю Станіславу Коту, деканові з Бірчі, Янові Бартмінському, колишньому голові Міської ради Перемишля, представникам львівської та івано-франківської державних адміністрацій, громадським організаціям з Польщі і України.
Наприкінці богослужіння відбулося освячення пам’ятної таблиці, яка українською, польською та англійською мовами інформуватиме, що в Явірнику-Руському народився автор музики Гімну України, що, безсумнівно, буде цікавинкою для туристів, а, може, навіть новиною для мешканців. За задумом, таблиця має бути прикріплена на дзвіниці біля церкви, але для цього потрібна згода, зокрема борівницького пароха, якої до 28 лютого 2015 р. не було.
Попри ставлення до справи останнього, варто надіятися, що розумно, тобто позитивно вирішити справу допоможе його ієрархія. І незабаром у невеликому Явірнику-Руському буде згадка про великого сина українського народу. ■
