Олександр Хоменчук ■ ПОДІЇ ■ №47, 2012-11-18
Водно-річкова частина кордону між Україною та Польщею в межах Волинської області проходить руслом Західного Бугу (фарватер* – близько 200 км) та характеризується значною звивистістю, наявністю островів, річкових заторів. Береги тут нестійкі, відбувається процес берегової ерозії. Існує постійна загроза зміни русла річки та прилеглих теренів, що може призвести до відторгнення земель обох держав та зміни конфіґурації державного кордону.
Треба визнати, що ця проблема появилася не вчора. Їй не менше як двадцять років, вона виникла після розпаду СРСР 1991 р. Тоді й виявилося, що спільна радянсько-польська система захисту русла прикордонної річки – неефективна, вона по суті не працює. Через нестачу коштів усі роботи з боку двох держав практично зводилися до розчистки русла Західного Бугу від повалених та затоплених дерев, здійснення окремих робіт з укріплення берегів на ділянках, де помітна інтенсивна ерозія. Та цього, як засвідчили події, замало. Необхідна цільова міждержавна програма впорядкування прикордонних водних об’єктів із залученням іноземних партнерів, тобто треба взяти до уваги європейські структури.
Такої думки дотримуються фахівці з природоохоронних відомств. Спеціалісти Західнобузького басейнового управління водних ресурсів України та українсько-польської групи з питань реґулювання, меліорації і протиповеневого захисту при українсько-польській Комісії з питань прикордонних вод уже неодноразово проводили обстеження проблемних ділянок водного кордону. Висновок однозначний: необхідно активізувати виконання робіт. Русло слід привести в належний стан, негайно виконати низку невідкладних заходів. А для того потрібні немалі кошти.
На сьогодні берег найбільше вражений ерозією з українського боку (ділянки прикордонних загонів «Ягодин» і «Грабове»). Загалом руйнування берегів зафіксовано на 119 ділянках. Через те фарватер ріки переміщується, внаслідок чого Україна щороку втрачає до 10 гектарів своєї території. Крім того, на вищезгаданому відтинку річки спеціалісти виявили ще 22 ділянки, де можлива зміна теперішнього русла й утворення нового з наступним відторгненням земель загальною площею 98,5 гектара.
Прикордонна ріка показує свій норов і в сезонні періоди повені. Рельєф її басейну такий, що від розливу вод страждають мешканці Волині та сусіднього Люблинського воєвідства. Тут нема водойм і польдерів, які можна було б використовувати з протиповеневою метою. Теперішні реґулятивні механізми протидії природним катаклізмам уже неефективні, вони просто не діють. До речі, наявна система відвернення повеневих вод не модернізувалася десятки років. Це зробити не просто ще й тому, що землі по обидва боки Західного Бугу перейшли в приватну власність.
Утілення в життя пропозицій спеціалістів звело б до мінімуму неґативні наслідки. Для доброго функціонування системи польдерів слід модернізувати гідротехнічні споруди та насосні станції, систематично розчищати русло Західного Бугу від повалених і затоплених дерев, укріпити береги на ділянках з інтенсивною ерозією; розчистити й відреґулювати русла малих річок. Звісна річ, коштів з бюджету Волинської області для виконання цих невідкладних робіт – не вистачить. Їх недостатньо навіть для профілактичних заходів, які вже тепер необхідно виконувати.
Щоб мінімізувати екологічну шкоду для північно-західного реґіону України, запобігти трансформації лінії українсько-польського кордону та використанню природного фактора для створення нових каналів нелеґальної міґрації і контрабанди через державний кордон, необхідно знайти альтернативний напрямок вирішення проблеми. Це могли б бути механізми Програми транскордонного співробітництва Польща–Білорусь–Україна на 2007–2013 роки, яка передбачає перспективу отримати фінансування з Євросоюзу в рамках Європейського інструменту сусідства і партнерства. Відповідна програма передбачає участь принаймні двох зацікавлених партнерів, у даному випадку це Україна і член ЄС – Польща. Як партнер проекту, українська сторона могла б унести і свою фінансову частку (в межах 10 відсотків від загальної вартості проекту, загальний обсяг – близько одного мільйона доларів США). Водночас Україна, за умови прийняття заявки на фінансування коштами ЄС, залучила б до робіт свої спеціалізовані установи і включила б місцеві трудові ресурси. Це позитивно вплинуло б на рівень трудової зайнятості в реґіоні.
Загалом, реалізація задуму дозволила б розробити нову ефективну транскордонну стратегію захисту басейну Західного Бугу. Крім того, механізм залучення коштів Євросоюзу для вирішення реґіональних проблем двох країн міг би в подальшому використовуватися в інших областях України, які межують з країнами-членами ЄС. ■
