Іван Бакунович ■ ПОДІЇ ■ 2009-10-08
{mosimage}
Народна пісня протягом сотень років була носієм української традиції. Вона і нині є найбільш привабливим засобом переказу змісту та почуттів, пов’язаних з приналежністю до даної культурної та мовної спільноти. Саме такий цього року був головний мотив заходу “Джерела – українські традиції та трансформації”. На зустріч з українською піснею і танцем прибули фольклорні й фолькові ансамблі з Підляшшя, гості з Люблина і Ґурова- Ілавецького. Фестиваль “Джерела” – це продовження Польсько- українських музичних зустрічей, які протягом 10 років відбувалися в Черемсі та притягували численну публіку, любителів української музичної культури.
– Джерела – це найчастіше терен, який важко здобути, там свій початок беруть ріки, – говорить головний організатор фестивалю Славомир Савчук. – Подібно ситуація виглядає і з культурою, джерел якої слід розшукувати в сивій давнині, вони ще не до кінця вивчені, окреслені, названі. Подібно як природні, так і культурні джерела висихають, а разом з тим змінюється довколишнє середовище.
Тому Союз українців Підляшшя веде діяльність, яка має на меті спинити мовну та культурну асиміляцію серед тих мешканців нашого реґіону, які користуються українськими говірками. У програмі цьогорічного заходу на сцені Ґмінного осередку культури в Черемсі були представлені і давні українські пісні з Підляшшя в традиційному виконанні, і їхні сучасні обробки, які заохочують до забави у фолькових ритмах. Цього року перед місцевою публікою виступили, зокрема, “Гілочка” з Черемхи, “Ранок” з Більська, “Вервочка” з Орлі, “Джерело” з Білостока, Сімейне тріо з Маківки, “Мікстура” з Кліщелів. На фольковій погулянці заграли “Грамада” з Білостока, “Irish” з Ґурова- Ілавецького та “Древутня” з Люблина.
– Одним з плюсів цього заходу було те, що тут можна було послухати українських пісень у різних формах, – ділиться своєю думкою Володимир Рева, інструктор ансамблю “Вервочки” з Орлі. – Були дуети, тріо, ансамблі, які виконують традиційну пісню. Добре, що такими імпрезами зацікавлені спонсори, дають на культуру гроші. В Україні такого немає.
“Наше слово” №41, 11 жовтня 2009 року {moscomment}
