Петро Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ №1, 2013-01-06
Минулий, 2012 рік, проходив під знаком парламентських виборів та Європейського чемпіонату з футболу. Саме ця послідовність подій здається найбільш правильною. «Євро 2012» виявилося лише короткотривалою оптимістичною перервою – і Україна повернулася у своє «нормальне» русло. Проте вибори теж не змінили реальності радикально.
Вже на початку 2012 р. партії «Батьківщина» та «Фронт змін» анонсували співпрацю в рамках т.зв. Об’єднаної опозиції. Стартувала неофіційна виборча кампанія. Одразу після новорічних свят у ЗМІ з’явилися прогнози щодо парламентських виборів. Однією з найбільш популярних тем стали спроби змоделювати вибори без Юлії Тимошенко. Серед інших лунали й позитивні прогнози, які передвіщали занепад режиму: аналітики задавали питання у стилі: «Чи втримається Партія реґіонів до 2013 року?».
У січні Валерія Хорошковського призначили міністром фінансів, а дещо пізніше – першим віце-прем’єром в уряді Миколи Азарова. Примітно, що тоді Хорошковський не оприлюднював своїх сумнівів щодо «проєвропейськості» прем’єра. Однак наприкінці 2012-го, коли Віктор Янукович учергове повернув Азарова у крісло прем’єра, Хорошковський розкритикував цей вибір. Чи не тому, що й сам претендував на цей портфель?
Тим часом українці жваво обговорювали появу нового «гравця» на олігархічному «ринку» України – старшого сина Януковича. Його позиції зростали, що дало привід мас-медіа писати про так звану «Сім’ю» – клан, пов’язаний з президентом.
Серед інших подій минулого року українцям запам’ятається закриття інтернет-сторінки EX.UA, яка офіційно є файлообмінником (файл, тобто пол. plik – ред.), а неофіційно – найбільшим джерелом фільмів, літератури, музики тощо. Закриття порталу викликало справжнє обурення, і навіть справа Ю. Тимошенко відійшла на другий план. У соціальних мережах залунали голоси про вибух нової революції, адже влада обмежує свободу в мережі. Однак, як відомо, революції у Фейсбуку не робляться. Проте політики свого не пропустили, своєрідний «соціальний капітал» почергово захищали навіть Віктор Медведчук та молодший син Януковича, депутат Верховної Ради.
Перед виборами влада намагалася «очистити» медіаполе від «злісних» елементів. Головна атака прийшла на телеканал ТВі, який останніми роками відігравав роль 5 Каналу часів 2004 р. Наступну атаку вчинили на портал LB.ua, хоч цим разом причини були більш складними (див. інтерв’ю з головним редактором LB.UA у № 43 «НС»).
Рік проходив також під знаком розбудови й ремонту Межигір’я (нової садиби президента України). Кінця будові – не видно. Натомість помітний синдром, притаманний усім авторитарним лідерам та диктаторам: у своїх президентських палацах (залежно від смаку, хоч переважно можна говорити про його недостатність) вони створюють власний мікрокосмос, відгороджуючись від реальності. Але історія показує, що рано чи пізно – ці стіни падають.
Протягом 2012 р. відзначилася й Генеральна прокуратура під керівництвом Рената Кузьміна, яка займалася «поглибленням» звинувачення Ю. Тимошенко. До елементів пошуку можна віднести слідство у справі резонансного вбивства Євгена Щербаня в другій половині 1990-х. За версією прокуратури, можливо, що замовником був «найбільший» корупціонер України, колишній прем’єр Павло Лазаренко. Саме 2012 р. завершився строк його американського ув’язнення за нелеґальні грошові оборудки. Покинувши в’язницю, Лазаренко потрапив до… арешту. Виявилося, що увесь цей час він перебув у США нелеґально, а його американська віза давно прострочена. Зрештою, як і український паспорт. Рішення у справі екс-прем’єра винесуть навесні. Якщо він залишиться у США, то напевне зможе скористатися прихованими коштами, але у випадку депортації ним займеться українська прокуратура.
У квітні в Києві демонстрували майже тисяча людей, яких мобілізувала не політика, а протест проти забудови історичного Андріївського узвозу, що мала здійснити компанія, котра входить до структур Рината Ахметова.
Наприкінці квітня Олександр Турчинов та Арсеній Яценюк підтвердили декларації про об’єднання і створення нового спільного виборчого списку на базі партії «Батьківщина». У підсумку, до нового об’єднання увійшли шість сил: «Батьківщина», «Фронт змін», «Народний рух», «Реформи і порядок», «За Україну», «Народна самооборона». У пресу потрапили фотографії тілесних ушкоджень Ю. Тимошенко. Це викликало критичну реакцію в Європі, дехто навіть закликав бойкотувати чемпіонат з футболу. Однак кінець квітня ознаменувався передовсім терактами в Дніпропетровську. Внаслідок серії вибухів поранено 27 людей, на щастя обійшлося без смертельних жертв. Нападників спіймали, справа й досі на розслідуванні, а кількість невідомих не зменшилася.
Перед Євро відбувся запуск нових розрекламованих поїздів «Hyundai» – це проект, на який працював увесь авторитет віце-прем’єра Бориса Колесникова. Інформації про зіпсовані потяги стали улюбленою темою на інтернет-порталах та сторінках інформаційних аґентств.
Завдяки Євро 2012 трохи повіяло оптимізмом, атмосфера розрядилася. Українці показали, що вони вміють веселити й розважати футбольних фанатів. На жаль, свято футболу швидко завершилося, ось і влада запустила «мовну атаку». Були протести та голодування, але це нічого не дало – парламент ухвалив Закон про мови. Опозиція повела себе досить дивно і програла битву.
Під кінець липня стартувала офіційна виборча кампанія. Списки Партії реґіонів викликали здивування, проте реєстр «Батьківщини» збудив дослівно шок у декого з депутатів. Вистачить пригадати, що в партії не знайшлося місця для таких відомих діячів, як-от Олесь Доній і Тарас Стецьків.
Як і очікувалося, виборча кампанія була брудною, з використанням адмінресурсу, але день виборів виявися досить спокійним. Натомість усе погане сталося після виборів, під час підрахунку голосів. Прогнози, які передбачали зловживання в одномандатних округах, здійснилися. Слід пам’ятати, що нове виборче законодавство підтримала також і частина опозиції. Інша справа, що закиди до неї стосувалися продажу окремих округів.
Рік завершується скликанням нової Верховної Ради. Уже першого дня депутати від опозиції та ПР вчинили бійку, а нові власники мандатів зі «Свободи» спилювали паркан навколо Ради. Чи вдасться опозиції повернути парламент народу, чи бійки будуть на порядку денному парламентського реґламенту, – час покаже.
Влада тим часом продемонструвала свій «професіоналізм». Наприкінці року підписано угоду про будівництво терміналу LNG (зрідженого природного газу) вартістю в мільярд доларів… невідомо з ким.
Єдине, в чому можна не сумніватися – наступний рік буде багатим на політичні події. Згідно з українською традицією безкінечного виборчого процесу, можна анонсувати неофіційний старт чергової кампанії – президентської. Україна 2013 р. очолить ОБСЄ. A якщо вдасться підписати принаймні частину Угоди про асоціацію, то Київ, а особливо олігархи, святкуватимуть успіх. Ось тільки чи відчують це звичайні українці? ■
