(гс) ■ ПОДІЇ ■ №5, 2014-02-02
Перші смертельні жертви серед мирного населення, поширення протестів на територію всієї держави і небезпечне зростання недовіри між опонентами – це результат того, що нема сценарію вирішення проблем в Україні.
Протест розширюється
Перших офіційно підтверджених п’ять людських жертв – це найбільш трагічний момент протестів у Києві. На Майдані 26 січня, в неділю, замість традиційного народного віча, відбулися траурні заходи і правилася панахида за упокій душі білоруса Михайла Жизневського. Його вбито з вогнепальної зброї під час сутичок протестувальників з міліцією, що мали місце 22 січня на вулиці Грушевського в Києві. Плакати з написами «Беркут – вбивця» і «Янукович – вбивця» віддзеркалюють людські настрої щодо винуватців трагедії. Той факт, що серед убитих були представники не тільки української національності, вкотре суперечить тезам про протести як затію лише західних реґіонів України.
В останні дні протест вийшов далеко за межі Києва. Охопив не лише Західну Україну, але й такі міста, як Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса та інші. Мітинґувальники в нових місцях будують барикади, скидають представників центральної влади, захоплюють або блокують державні установи тощо. У Києві опозиція створила Народну раду України – своєрідну альтернативу для парламенту, яка покликала свої відповідники в окремих реґіонах і містах. Відповідь влади – зачистка, використання провокаторів, чергові арешти, брутальна пацифікація.
Не загострювати
Знову відбулися чергові переговори влади з опозицією. Проте напруги вони не зняли. Найактуальніше питання, перед яким стоять українці: розмовляти з представниками державної влади чи стояти й далі на майданах, не йдучи на жодні поступки? Водночас постає питання, чи справді влада президента Віктора Януковича вже настільки послаблена, що твердий протест може стати причиною його відставки.
Західний світ постійно закликає українців до конструктивного діалогу. Нещодавно до цих голосів приєднався Папа Римський Франциск. Виступаючи у вікні Апостольського палацу у Ватикані, він сказав, що молиться за Україну та загиблих останнім часом. Також Папа Франциск висловив побажання, щоб в Україні переміг «дух миру і пошук спільного блага». В останні дні Представництво Європейського Союзу (ЄС) в Україні висловило стурбованість з приводу погіршення ситуації з захистом прав людини. ЄС закликав владу України виконати свої обіцянки, а опозицію – дотримуватися мирного характеру протесту.
Переговори
У ході переговорів, які відбулися 25 січня, В. Янукович запропонував лідерам опозиції Арсенієві Яценюку та Віталієві Кличку відповідно посади прем’єр-міністра та віце-прем’єра з гуманітарних питань. У випадку згоди президент обіцяв відправити у відставку теперішній уряд. Опозиція не прийняла цієї пропозиції і ще раз озвучила вимоги Майдану. Серед них зокрема такі: звільнити арештованих учасників протестів, закрити кримінальні справи щодо них та оголосити амністію.
Учасники протесту вимагають також скасувати «авторитарні» закони з 16 січня, натомість прийняти зміни до Конституції України для обмеження влади президента і провести президентські вибори ще цього року. У відповідь В. Янукович поставив вимогу припинити масові протести в усій країні. Опозиція на це не погодилася, оскільки вважає, що присутність людей на вулицях – це основна запорука того, що влада продовжуватиме перемовини.
Пастка?
Спостерігачі не мають однієї спільної думки відносно запропонування представникам опозиції найвищих посад в уряді. Одні твердять, що це була пастка, поставлена В. Януковичем. Посади для двох лідерів і брак пропозиції для третього (Олега Тягнибока) – це гра на розкол опозиції. Крім того, на нових очільників уряду незабаром можна було б перекинути відповідальність за катастрофічну економічну ситуацію в державі, що насправді є «заслугою» теперішньої команди. У результаті чергові громадські протести були б уже спрямовані саме проти сьогоднішніх представників опозиції. Підкреслюється, що опозиція, навіть маючи свого прем’єр-міністра, не володіла би реальною владою, оскільки в теперішній правовій дійсності найбільше повноважень має президент. Водночас говориться, що В. Янукович уже втрачає владу, також вплив на своє середовище, і незабаром буде готовий на більші поступки, тому Майдан не повинен зупинятися.
Прихильники іншого погляду, серед яких є і деякі польські політики та колишні лідери «Солідарності», вважають, що владу все-таки треба було брати. На їхню думку, опозиція таким чином могла б отримати формальний вплив на силові структури, повернення державної політики в бік євроінтеґрації чи сприяти звільненню Юлії Тимошенко.
І все ж, оскільки ніяких ґарантій розвитку позитивного сценарію немає, мабуть, найкраще українцям прислуховуватися до тих, хто закликає не заморожувати переговорів між владою та учасниками протестів. Радикалізація будь-якої сторони може потягнути за собою непередбачувані наслідки.
