Григорій Сподарик ■ ПОГЛЯДИ ■ №23, 2015-06-07
Формально так. Якщо взяти до уваги явку і результати двох кандидатів, то чверть виборців має «свого» президента і трохи менше саме його втратило. За виборчою картою Польщі більшість місцевих українців проживає в реґіонах з почуттям утрати. Але ніяких конкретних досліджень виборчих преференцій українців над Віслою нема. Водночас згадувана втрата не значить, що Броніслав Коморовський кудись пропав. Його пост перебрав з волі виборців Анджей Дуда. Спостерігачі відзначають, що таку дійсність намалювало молоде покоління, яке забажало змін. Результат у зіставленні з очікуваннями – дивний, бо жоден з двох претендентів не був новачком, а довголітнім і активним представником конкретних середовищ. І тут можна помалу підходити до суті, бо для нашої громади якраз нове має не менше значення, ніж відоме.
Практично зразу президент-елект заявив про відкриті для всіх «двері палацу». Але тепер ми протягом п’яти років, як і інші середовища нацменшин, будемо перевіряти, як це є з покладеною на клямці рукою. Варто відзначити, що за президентства Б. Коморовського згадувані двері відчинялися. Багато в чому мало це лише престижний характер, але напевно творило добру атмосферу навколо громадян непольської національності. Президент Б. Коморовський організував, наприклад, зустрічі з представниками нацменшин та релігійними громадами, надавав почесні патронати, організував конференції, в тому числі пов’язані з актуальними подіями в Україні, лобіював демократичні зміни в сусіда, зустрічався з президентом Петром Порошенком тощо. До речі, А. Дуда не скористався можливістю продовжувати цю останню традицію ще в ролі не заприсяженого голови держави. За медіа-повідомленнями, це могло відбутися при нагоді нещодавнього футбольного матчу у Варшаві «Дніпра» (Дніпропетровськ) та іспанської Севільї. Знову ж таки з медіа-простру відомо, що український президент хотів уболівати за своїх і скористатись небувалою нагодою зустрічі з двома діючими президентами Польщі. Результат перший: Україна програє Іспанії з рахунком 3:2. Результат другий: А. Дуда чомусь конче того дня мусив вирішити якісь формальності в Брюсселі відносно свого євродепутатства. Результат третій: один співбесідник, мабуть, замало і П. Порошенко не з’являється у Варшаві. Врешті, результат четвертий: неможливе у футбольному матчі стає дійсністю на польсько-українському майданчику – програють обидві сторони. Та оскільки президентських польсько-українських матчів буде ще багато, то не варто надто зосереджуватися на перших результатах.
Повернімось до відомого. Тут можна задуматися, наскільки президент А. Дуда діятиме автономно, і не варто вірити в те, що він повністю «відклеїться» від свого політичного середовища «Права і справедливості» (ПіС). Тепер А. Дуда стає вітрилом, уставленим на парламентсько-виборчий вітер цієї партії. Її перемога, у свою чергу, не мусить бути саме така зміна, якої могли б очікувати середовища меншин. І не йдеться тут про порожнє залякування ПіС-ом. Головний тут досвід і факти. Свого часу лідер ПіС Ярослав Качинський силезців назвав «закамуфльованою німецькою опцією», що важко назвати відкритою поставою не лише до тих двох, але й загалом усіх меншин у Польщі. Ця команда має на своєму рахунку і таке маніпулювання системою державних дотацій, яке поставило під загрозу функціонування ансамблю та товариства «Кичера», а також Білоруського суспільно-культурного товариства. Середовище ПіС – це також лідер визнання Волинської трагедії геноцидом і встановлення дня пам’яті і мучеництва «кресов’ян». Депутати від цієї партії у Сеймовій комісії нацменшин найчастіше цей форум плутають з комісією у справах полонії. Для прикладу, депутатку Дороту Арцішевську-Мєлевчик завжди більше цікавить доля поляків у Німеччині, ніж німців у Польщі. Хіба що йдеться про фінансування останніх з коштів Бундестагу. У свою чергу, її колеґа, колишній голова комісії Марек Аст, під час дискусії про Акцію «Вісла» сказав, що її засудження ніяк не може відбутися перед тим, як засудженим буде Волинський злочин. Ще інший депутат ПіС Мечислав Ґольба сягнув до тоталітарного принципу відповідальності дітей за вчинки батьків. Вимагав усунення з поста голови згадуваної комісії нацменшин українця депутата Мирона Сича, бо… його батько служив в УПА і (на думку Ґольби, але без жодного підтвердження) вбивав поляків. Спроба усунення з публічного телебачення української передачі «Теленовини» – це також «квітка» з періоду перебування ПіС при владі. Нищення українських меморіалів у Польщі, які споруджено без необхідних формальностей, – це рецепт авторства євродепутата від ПіС Томаша Поремби. Неважливо, що це дуже делікатне питання має свою аналогію з польськими увічненнями в Україні, а радикальність – це найпростіший шлях до загострення відносин між сусідами. Вкінці сам А. Дуда в передвиборчій дебаті критикував Б. Коморовського за перепрошення євреів від імені польського народу за злочини у Єдвабному. А перед цим пан Дуда після прийняття відомих законів українською Верховною Радою назвав це звеличуванням ОУН та УПА і діянням зі шкодою для українсько-польського примирення. «Історична правда полягає в тому, що були вбиті сотні тисяч поляків і прославляння тих, хто їх убивав, свідчить про небажання українців покращувати взаємини з Польщею», – говорив тоді А. Дуда. Це жодна зміна, а пісня, яку в певних колах чути віддавна. Варто про це пам’ятати, бо вибори насправді не кінчаються ніколи… Вже восени чергове випробування. ■
