Анна Вжосек, Моніка Олув ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2010-04-29
Одним із напрямків, які пропонує Варшавський університет, є українська філологія. Кафедра україністики є структурою Факультету прикладної лінгвістики, це одна з найстарших цього типу університетських закладів та першим у Європі (поза Україною), що функціонує від 1953 р. Тут українську мову вивчають близько 200 студентів, з яких більшість – це поляки. Що спонукає їх вивчати українську мову? На це питання відповіли нам деякі студенти факультету.
Для більшості перспективу дає Євро 2012 та можливість знайти роботу під час цього чемпіонату, а також праця в галузі туризму. Для декого першим імпульсом стало захоплення “екзотикою” України. Студентка четвертого курсу Павліна каже так: “Багато молодих людей хоче вивчати західні іноземні мови, такі, як англійська, французька чи іспанська, – помічає вона. – Я вирішила спробувати щось інше, пізнати культуру наших сусідів, які повинні нам, полякам, стати ближчими”. Слід що зазначити, що хоча Павліна вчиться вже на четвертому курсі, однак у Варшавському університеті вона щойно рік, а раніше навчалася в Люблині:
– Я приїхала у Варшаву минулого року в рамках студентського обміну “MOST”. Мені тут сподобалося і я залишилася, – розповідає студентка. – Варшавські україністи організовують багато зустрічей із українськими студентами. Українську культуру, мову, літературу чи історію я можу пізнавати не тільки на заняттях, але також завдяки театру “Синій корабель” (голова – Михайло Квятковський) чи Українському науковому колу (голова – Михайлина Чаплицька). Великим плюсом є те, що тут я можу вибрати спеціалізацію “культурознавство”, якої в Люблині немає.
Свою історію розповіла нам також Ольга: “Я вирішила піти на україністику, бо вже раніше була в Україні і мені сподобалася ця країна. Я хотіла ближче пізнати культуру та мову нашого сусіда”, – ділиться з нами думками дівчина. На питання, чи задоволена вона зі свого вибору, Ольга впевненo відповідає: “Так! Я розвиваю свої зацікавлення, однак кафедра могла б робити більший натиск на вивчення української мови”.
Життєрадісний другокурсник Каєтан охоче розповідає про україністику:
– Я задоволений зі свого вибору. Щоправда, це було спонтанне рішення, проте я вважаю, що переді мною чимало перспектив. Освіту, здобуту на моїй спеціалізації, можна використати в роботі журналіста або політика. Я впевнений, що в майбутньому в мене буде робота, пов’язана з Україною.
Всі студенти погоджуються, що на кафедрі україністики панує досить камерна атмосфера. Тут усі студенти знають викладачів, а викладачі – студентів, і всім легко спілкуватися. Більшість має багато планів на майбутнє, всі знають, що їхня пригода з українською мовою щойно починається і триватиме протягом усього життя. З року в рік щораз більше студентів поступає вчитися на кафедру, Україна стає ближчою нам, а молоді люди хочуть пізнавати мову та культуру нашого сусіда.
“Наше слово” №18, 2 травня 2010 року {moscomment}
