Павло Лоза ■ ГРОМАДА ■ №47, 2016-11-20
У Польщі триває акція «„Пласт” у моєму місті». Акція спрямована до дітей, молоді, а навіть старшого покоління. Чому взагалі варто приєднатися до організації і навіщо це потрібно?
Український «Пласт» завжди ставив перед собою мету виховувати дітей і молодь в українcько-мовному просторі й українській культурі. Наскільки це важливо, переконалися, у першу чергу, батьки, які сьогодні посилають своїх дітей на пластові акції.
Моя дочка вільно володіє українською мовою, бо ми розмовляємо вдома українською. Однак помічаю, що коли вона повертається з табору, починає вживати нові слова, яких раніше не знала. Це дуже добре, – говорить Анна Шахмат з Ґданська, яка вже кілька років посилає свою 10-літню дочку на пластові табори.
Бувають також ситуації, про які згадують і самі батьки, коли після приїзду з табору дитина взагалі вперше починає з батьком чи матір’ю розмовляти українською. Черговий козир «Пласту» – це колективна праця.
Тут не приживаються егоїсти, які думають тільки про себе. А це сьогодні притаманне багатьом середовищам. Просто я на своїх дітях переконався, як важливий у «Пласті» колектив, – заявляє Тарас Терещук з Катовиць, син і дочка якого є членами організації. – Це дуже важливо, бо ми знаємо, що праця в команді – це одна з основних вимог, щоб сьогодні знайти добру роботу.
Сьогодні табір – це теж місце, де молодь вчиться спілкуватися в реальності, а не віртуально. Тому в таборах не можна вживати мобільних телефонів, унаслідок чого й користуватися, наприклад, Фейсбуком. Коли у 90-ті роки починав діяти «Пласт», він не мусив виконувати такої терапевтичної функції.
– Нам треба бути реалістами. Звісно, що після приїзду з таборів діти повертаються до своїх старих звичок. Однак я по своїх дітях бачу, що їх не треба змушувати відкласти комп’ютер і їхати в табір чи на природу, – говорить Т. Терещук, на думку якого, його діти добре почуваються у своєму пластовому середовищі. – Просто в них є спільнота переживань, спогади. Маю надію, що «Пласт» підсвідомо притягає їх до українського середовища, вони в ньому схочуть залишиться.
У багатьох випадках «Пласт» навчає молодь реальних умінь, про що розповідає Олена Боднар, представник керівництва організації.
– Дехто в таборі має нагоду вперше рубати дрова чи варити обід. Діти, яким 14 років, удома не варять обіду. В таборах вони приготовляють повноцінний обід для кількадесяти осіб, – розповідає пластун.
Чергова якість «Пласту» – це оздоровчий характер таборів. Батьки і самі пластуни часто підкреслюють, скільки їм дає перебування на природі. Такі голоси також є сиґналом про зміни, які відбулися в українській громаді. Коли «Пласт» починав діяти 1990 р., учасниками таборів були діти з малих містечок, а навіть із сіл. Вони мали постійний контакт з природою. Відплив членів української громади до більших міст, який відбувся протягом останніх 25 років, спричинив, що тепер у табори приїжджають переважно діти з великих міських центрів.
– Нікому хіба не треба пояснювати, яким потрібним для організму є свіже повітря. Крім того, діти вчаться жити згідно з природою і шанувати її. Дізнаються про різні рослини, наприклад трави та інше, – перечислює О. Боднар.
Варто додати, що кожний пластун повинен так само знати правила першої медичної допомоги. За оцінкою пластунів і їхніх батьків, «Пласт» – це теж можливість здобуття багато знань про навколишній світ, про сучасні досягнення, історію, культуру, про видатних людей. Порівнюючи зі школою, ці знання подаються у формі гри. Тому всілякі інформації діти швидше запам’ятовують. Такі заняття менше втомлюють, ніж у уроки у школі. Часом уміння, набуті під час пластових зустрічей чи таборів, процентують у школі.
– Бачу, що завдяки «Пластові» дочка стає більш самостійна і з кожним роком набуває кращих пластично-технічних умінь. Такі мануальні здібності, між іншим, допомагають у школі, коли треба зробити чи намалювати щось на уроки малювання. Після останніх канікул, де в таборі діти знайомилися з мапою України, вона зараз знає українські міста, герби. А цього не навчилася на уроках у школі, – говорить А. Шахмат.
Інколи діти привозять з таборів додому нові пісні, які потім спільно з батьками співають. Завдяки дітям і батьки міняють свої звички, наприклад, виїжджають на спільні екскурсії на природу.
– Син тепер активно зацікавився гірським туризмом. Я впевнений, що така активність – це безперечна заслуга «Пласту». Таку «бацилу» він схопив ще як дитина під час мандрівок у новацьких таборах. Нині сам організує і бере участь у мандрівках по горах. І я його в тому можу тільки підтримувати, – заявляє Т. Терещук.
Більше про «Пласт» у Польщі та ініціативу «„Пласт” у моєму місті» – на сайті: plast.domiwka.info
