(пл) ■ ПОДІЇ ■ 2011-06-10
{mosimage}
Одному з найбільших фестивалів Центральної та Східної Європи, який проходив 13-22 травня у Великопольщі, – уже чотири весни. Цьогорічна “Українська весна” популяризувала українську культуру не лише в Познані, але й розширилася на інші п’ять міст реґіону.
Фестиваль представляє різнорідність української культури і побудований таким чином, щоб зацікавлені конкретним жанром люди могли знайти щось для себе. Чи це буде театр, музика, чи політичні або економічні теми, народна культура, чи мистецтво – фотографія, література.
Завдяки різнорідності, захід передбачений для глядача різного смаку й віку: починаючи від дітей, через молодь аж до старшого покоління, якому більше до вподоби виявилися класичні речі – виступ хору “Київ”, козацькі думи у виконанні “Хореї козацької”, вистави чи політична дискусія на сучасні українсько-польські теми. Але не йшлося виключно про презентацію культури України.
– Наша ціль також в тому, щоб впливати на образ України у світі і долати стереотипи, що ще існують, – підказує Олександра Кузьмич, менеджер культури при Суспільно-культурному товаристві “Польща- Україна” в Познані, один з організаторів заходу.
– А якою є Україна? На українських вулицях ми бачимо заворушення і думаємо, що держава наближається до демократії. Але робимо таким чином помилку, бо в симптомах хвороби хочемо бачити щось добре, – казав під час дискусії про двадцятиліття польсько-українських дипломатичних відносин Анджей Бжезецький, головний редактор видання “Nowa Europa Wschodnia”. Очевидно, редактор вказував на осінні протести в Україні, проте під час спільної дискусії запрошені експерти зазначали, що польський уряд не має ідеї щодо свого східного сусіда, тому скептично ставилися до того, що Польща через своє головування в ЄС наблизить Україну до євроструктур.
Безсумнівно, ніколи скептично до справи українсько-польських відносин не ставився Лукаш Горовський – ініціатор створення “Української весни”. Він намагався інтенсифікувати їх там, де закінчується роль держави, а починається життя окремого громадянина. Однак Почесний консул України в Познані та творець заходу не дожив до цьогорічного фестивалю. Під час концерту в міській ратуші “Лукаш Горовський – In Memoriam” присутні гості вшанували його пам’ять хвилиною мовчання.
– Що сталося, що людина, яка жодним чином не була пов’язана родинними зв’язками з Україною, так її любила? Одного разу звернулися до п. Лукаша заробітчани з Циган – українського села, щоб прийняв їх до себе на роботу. А він не тільки дав їм роботу, але й дах над головою та свою опіку. Від того часу встановилася дружба, він почав їздити в Цигани і побачив, що жителям села необхідна поміч. Так усе почалося, – згадував Л. Горовського Ришард Купідура, віце-голова правління товариства “Польща-Україна”. Така потреба помагати в країні переродилася в ідею – допомогти Україні, популяризуючи її. Проте, хоч “Українська весна” є фестивалем, що включає ряд артистичних заходів, то й тепер не забувається ідея допомагати, тому останнього дня фестивалю започатковано благодійну акцію “Пошли повзунки в Україну”. – Започатковано для наймолодших акцію збирання пелюшок, дитячих повзунків, косметики для дітей, одягу для немовлят. Це потрібне, а сама акція при нагоді фестивалю досить вдала, – підказує О. Кузьмич.
Акція триватиме до кінця червня, а речі, які будуть вислані до українських дитячих будинків, потребуючих сімей, можна приносити до садиби товариства “Польща-Україна” в Познані, на вул. Ґробля, 27А.
Хоч і без автора “Весни”, але все ж його задум розвивається – вона щораз триваліша, її масштаб поширюється, вона еволюціонує. Розробляється проект, який, можливо, через рік увійде в життя.
– Це – поширення “Української весни” при нагоді наступного року, який є роком Євро 2012, на інші міста Польщі, але й до цього ж – це ювілейний, п’ятий випуск фестивалю, – резюмує О. Кузьмич.
“Наше слово” №24, 12 червня 2011 року {moscomment}
