(пл) ■ КУЛЬТУРА ■ №43, 2015-10-25
«Концерти духовної музики гарно вписуються в осінню атмосферу», – вважає Іван Пік, голова Мазурського відділу ОУП, організатор фестивалю «Міжнародні концерти церковної музики» в Ґіжицьку. В рамках цьогорічного фестивалю, який проходив 3–4 жовтня, відбулися концерти, присвячені отцю Михайлові Вербицькому з нагоди 200-річчя від дня його народження.
Павло Лоза: У листопаді має приїхати на турне до Польщі відомий російський хор Александрова. Зараз можемо бути свідками гарячої дискусії, чи взагалі його впустити до Польщі, оскільки він радісно відзначав загарбання Криму військами Путіна та співає про Сталіна. Що Ви, як любитель хорової музики й організатор фестивалю в Ґіжицьку, думаєте про це?
Іван Пік: Звичайно, у політичній ситуації не можна звинувачувати артистів, але через російську аґресію, яку ми вже півтора року спостерігаємо в Україні, не хочемо підтримувати російського хору. Тому й ми також перервали співпрацю з Калінінградською областю. Просто не запрошуємо хорів з Калінінграда навіть з того огляду, що не знаємо, які люди до нас приїдуть (ми не маємо змоги це перевірити). На їх місце цього року ми запросили хор з Литви.
Про XV фестиваль можна було почути багато позитивних вражень.
Відгуки є різні. Три роки тому ми з ґала-концертом вийшли з ґіжицької греко-католицької церкви до місцевого костелу. Тоді я чув багато критичних висловлювань наших людей. Але ж ми повністю не виходимо з заходом з нашої церкви. Просто ситуація така, що під час ґала-концерту наша церква не помістила б усіх глядачів. Це просто неможливо, оскільки в останні роки на фінальний концерт фестивалю навідалося 800–900 осіб. Додаймо, що в рамках усього заходу відбувається 10 концертів, отже кількість глядачів іде в тисячі.
Дійсно, зацікавленість фестивалем зростає.
Так, але після 15-ти років тривання фестивалю в мене склалося враження, що падає зацікавлення ним нашої громади. Можливо, наші люди вже звикли, що ця церковна музика є кожного року. Якщо навіть хори міняються і вони щораз вищого рівня, то все одно вже такої ейфорії, як раніше, у громаді нема. Натомість на ґала-концерті спостерігаємо щораз більше польського населення, якому, видно, цікавий той наш церковний спів.
Може, виникає це з того, що в літній сезон майже в кожному більшому місті на Вармії та Мазурах відбуваються українські розважальні заходи, й українці, певно, від того втомилися…
Літо – це час розваг, рекреації, активного відпочинку. Дійсно, тоді теж і ми організовуємо різні культурні заходи, як-от: Свято дитячої творчості, Дні української культури, Купальська ніч у Круклянках, «Відлуння» у Видмінах. Свої концерти організовує також Товариство «Черемош», а на початку року відбувається огляд коляд і вертепів у Венґожеві, організатором якого є місцева ланка ОУП і парафія. Але восени в людей вже інший настрій, отже такі концерти духовної музики гарно вписуються в осінню атмосферу. На мою думку, фестиваль є доброю культурною альтернативою на осінній період. Тенденція до зниження зацікавленості фестивалем серед української громади, подібно як у випадку інших українських подій, має трошки інший характер. Коли не дозволяли нам організовувати українські заходи, люди більше цього прагнули. А сьогодні не лише є можливість побачити такі концерти, до того ж безкоштовно, то все одно зацікавлення меншає. На жаль, така дійсність. Проте нас тішить факт, що маємо наших волонтерів, які щороку допомагають організувати цей захід, проте сам не знаю, чи їм не надоїла ця волонтерська праця.
Від цьогорічних виконавців можна було почути, що хори могли б більше обмінюватися виступами в різних місцевостях, а не чекати, коли всі закінчать свій виступ, наприклад, у венґожевській святині. Як була укладена програма цьогорічного фестивалю?
Концерти цього року були виняткові, оскільки були присвячені 200-річчю від дня народження отця Михайла Вербицького. Тому кожний хор мав за завдання презентувати на фестивалі твори композитора. На завершення всі хори мали заспівати разом Гімн України, музику до якого написав отець Вербицький. Такий фінал концертів ми придумали в Ґіжицьку і Венґожеві. Мусимо пам’ятати, що співаємо для публіки, яка приходить слухати спів. Друга справа, що в суботу концерти не могли б відбуватися в сільських місцевостях. З досвіду знаємо, що в селах у суботу важко зібрати глядачів, бо там проживає менше людей, ніж у містах. Тому концерти цього дня відбуваються в повітових місцевостях Венґожеві і Ґіжицьку, натомість у Банях-Мазурських, Будрах, Круклянках організовуємо їх у неділю. Програма розроблена й так, щоб у неділю в кожній місцевості, де є греко-католицькі парафії, один з учасників фестивалю відспівав літургію та виступив з коротким концертом. Також організовуємо концерти в польських костелах, зокрема в Будрах чи Вількасах.
Чи фестиваль відразу був міжнародним, якщо йдеться про його учасників?
Так, від перших концертів 2000 р. у фестивалі брали участь хори з України. Цього року був теж хор з Литви. Спочатку ми мусили багато попрацювати, щоб артисти захотіли до нас приїхати. З року в рік це мінялося. Приїжджали хори, з якими ми почали співпрацю, і рівень концертів зростав. На перші концерти було важко знайти охочих, а сьогодні престиж фестивалю зріс до такого рівня, що виконавці самі телефонують і питають нас, чи могли б приїхати. Ще хочу згадати про багатолітню добру співпрацю нашого відділу з Фондом «Посвіт» ім. І. Франка у Дрогобичі, та його головою Лесею Ратинською, яка допомагає в контактах з українськими хорами.
Коли розростається програма заходу, зазвичай збільшуються його кошти. Як організовувати культурні події, щоб не докладати до них грошей зі своєї кишені?
Треба докладно і постійно аналізувати бюджет, по обох сторінках, – прибутків і необхідних видатків, зв’язаних з заходом. Вистачить, щоб кількість артистів збільшилася, а це вже підносить кошти фінансування самого фестивалю, який багато років відбувався під назвою «Осінні концерти духовної музики». Пригадую, на перші концерти в Ґіжицьку нам дуже важко було здобути кошти, оскільки це було щось нове, от і самоврядна влада в місті не знала, чи варто його спомогти фінансово. Спочатку ми організували ці концерти без дотацій з міністерства. Реалії такі: спочатку треба популяризувати захід, щоб люди побачили, що він вартий підтримки, в тому й фінансової. Завдяки розширенню території фестивалю ми могли звернутися з проханням про фінансування до повітових і ґмінних самоврядувань в інших місцевостях. Вони й тепер підтримують наш захід. Допомагають теж спонсори. Важлива для нас допомога волонтерів і нашої громади, а також венґожівського деканату, наших отців, парафіян Греко-католицької церкви, з якими наш Мазурський відділ ОУП організовує цей фестиваль.
