Федор Ґоч ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №46, 2012-11-11
До першых тогорочных свят в горах (крім свят Рождества, Йордану і новорочних забав-маланок) можна зарахувати дві импрезы, творены на західні Лемковині в єднім часі двома лемківскыма організациями: VII Бєнале в Криници (організуване СЛ в Лігници и Криници в днях 11-13 мая) и V Конгрес СФУЛО в Горлицях (11-12 мая в організацийных діях ОЛ).
На V Конгресі СФУЛО делегаты з Польщи, Украіны, Словацйі, а также з Канады и Америкы, радили о долі и недолі лемків, розшмареных в ріжных краях світа. Дос міцно и жалібно наголошено 65-ту річницю Акцйі «Вісла», а то якбы дальша смутна дискусия о той трагедйі по ІІ Конгресі ОУП 28-29 квітня в Перемишли.
Памятам Конгрес СФЛ во Львові о перші назві, створені проф. д-ром Іваном Гвоздом. Пак был єм на конгресі в Києві, юж в нові назві – СФУЛО. Дуже лемків, найвеце в Польщи, не розумит причины зміны назвы світовой лемківской організацйі. А нелегко тыж розуміти, же до V Конгресу така організация діяла без правного статуту. Тема шырше дискусийна.
Дальше майове религийно-культурове свято – то кермеш 19-20 мая в с. Вильховец на Дуклянщині. Добра бездощова погода помогла збільшити важніст свята, о якім было повідомлиня в «НС». Але шыршого опису о кермешу в «НС» чомси не друкувано.
Недалеко од польско-словацкой границі на Пряшівщині, в місточку Свиднику, переходил в днях 15–17 червця великый шторічный юж 48-й Фестиваль русинско-украинской культуры. Фестивальне свято в Свиднику того року оцінятся за велике, жыве, удане, бо дописала бездощова погода. До пізной ночи был єм в суботу 16 червця и можу порівняти фестивалі в роках минулых, як дощи одганяли участників. Того року амфитеатр был заповненый в суботу и в неділю. Ансамблів и ріжних колективів, як все, было десяткы з богатыма програмами. Лем не годен єм розуміти, же в остатніх роках неє на фестивалях жадного колективу з Польщи. А то найблизша сусідня держава и культурово словянска. В давных роках (як то гварят, «за комуны») были запрашаны ансамблі ци колективы польскы, а также нашы з Польщи – «Ослав’яне» и «Кычера» з Лігници. Чом тепер така зміна, може дадут поясниня організаторы фестивалів.
Тыжден пізнісше в днях 23–24 червця перешол шторічный Фестиваль спорту и культуры в Меджелабірцях. Того року не міг єм там быти и о святі не можу ширше писати. Знаме, же Меджелабірці мают близке спілдіяня з ґміном Команча, бо лучит их близша одлегліст.
О нашых фестивалях, святах и ріжных импрезах на Пряшівщині можна все довідатися з радіа Кошиці (давно радіо дає передачи в наші мові з Пряшова).
Вернийме зас до свят в горах по наші стороні Карпат: в ґмінах Дукля, Яслиска ци иншых місцях. Бо не забудме о ювілейнім ХХХ ватрянім святі в Ждини, на якє мал єм запрошыня організаторів ГУ ОЛ. Прикро, же слабше здоровля не позволило мі быти на святі.
По святі в Ждини остатні рокы бывшы жытелі с. Воля-Нижня коло Яслиск (давный повіт Сянік) одвиджают рідне село и відзначают смутну річницю смерти остатнього в тім селі священика Володимира Костишина, застріленого польским вояком на Великден 21 квітня 1946 р. До гнеска близше незнаны причины такого злочину. Для застріленого священика бывшы мешканці Волі-Нижньой поставили в 2005 роци при церкви Святого Николая історичный памятник під організацийным діяньом Николая Михалика (родом з того села), полковника Війска польского. Того року зас зишлися воляне відзначати ричницю смерти пароха дня 23 липця. Пришли также мешканці Яслиск, Посады, Дальовы. Службу Божу в нашім обряді одправляли священикы грекокатолицкы з Мокрого о. Ярослав Чухта і о. Михайло Ільницкый з Украіны, зо Стрия, римо-католицки ксьондз з Яслиск Марцин Зьобро.
Село Черемха (ґміна Яслиска) 28 липця пережыло историчны спогады, якы з повоєнных пережыть и смутят, и радуют гнеснім духом. О будові памятника на місци церквы, знищеной в тім селі по Акцйі «Вісла», были дописи в «НС» в 2011 р. Организацйом будовы обтяжылся Антонь Легоцкый, родженый в Черемсі, а по выгнаню лемків з того села в 1947 р. Акцйом «Вісла», жыє тепер в Ольштині. Зас грошы на будову найвеце дарували Іван Великанич з Канады и його сестра Марія Лац з Англйі.
Пришол час освячиня и одкрытя памятника в узгодненю екуменичных діянь при участи священиків трьох конфесйі. Запрошено греко-католицкого о. Андрия Журава з Мокрого, православного о. Юліяна Феленчака з Морохова и римо-католицкого кс. Марцина Зьобра з Яслиск. Такой спільной екуменичной молитвы на тім терені ищи не было, як згадуют вірны – участникы торжества.
Давных черемшанів не было дуже, бо розшмарены по світі, найвеце в Украіні. Лем тоты, што жыют в Польщи, могли приіхати, як декотры обіцяли, а з причин близше незнаных бракувало іх. Але приіхал з Канады Михайло Великанич, родженый в Черемсі (мал лем 1 рочок жытя, як його выганяли зо села в 1947 р.), приіхал з Англйі його брат Іван Лац з сыном Михайлом. Было дос дуже люди з Яслиск и околичных сел, навет з Зиндрановы, і гості з Любина.
Ґміну Яслиска представляла голова Ґмінной рады Боґуслава Гвіздж. В приготовленю терену до освячиня памятника взяли участь лісничий Леслав Гемборис з женом и виконавця памятника Станіслав Ашкляр з Івонича-Здрою. По освячиню священикы и гості были запрошены на почастунок до сусіднього села Липовец, до туристичного будинку Юзефа Куснєжа, замовлене погощиня приготовила його дочка Маґдалена, як керівник конной базы туристичной.
Приклад з Черемхы най берут вшыткы села, в якых знищены церквы, што-бы на іх місцях поставити памятникы. Чуєме, же бывшы черемшане заміряют огородити цмунтарь, як лем зможут зобрати на то фонды, бо до того часу слабы силы и діяня. Єст надія, же свідоміст підросне и цмунтарь буде огородженый, може разом з одновлиньом дорогы до Чертижного по стороні словацкі.
Музейне свято «Од Русаль до Яна» ждало гостей в Зиндранові в неділю, 29 липця. Цикавий допис Олександра Маслея в «НС» з дня 2 вересня информує о святі в Зиндранові.
Дос цикавий допис в «НС» Богдана Гука о святкуваню 500 років села Команчи в днях 4-5 серпня. Были то обходы барже урядовы в діяню власти ґмінных. О так високім ювілею ширшых інформацйі не было.
Историчне ювілейне свято карпатской ци бескидской культуры в Мокрим одбилося тыжден пізніжше, бо 11–12 серпня. Но так, в тім роци красный ювілей – 40 років ансамблю «Ослав’яне», котры сут організаторами шторічных свят в Мокрім. Славны, активны діяня «Ослав’янів» знаны нам од давна. Не раз іхализме до Мокрого и на Маланкы, и иншы импрезы, бо до Музею в Зиндранові присылали запрошыня и плякати давный керівник ансамблю Євген Могыла, а также Марян Райтар – голова Сяніцкого одділу ОУП (скорше УСКТ). Остатні рокы чогоси нихто не дає знати, може зато, же сут повідомлиня в интернеті и в тижневику «НС». О ювілею 40 років «Ослав’янів» дос широко и жычливо описано в «НС» поміщиньом дуже історичных знимок. Організаторы и діяче ансамблю на то заслужыли. Велика подяка и хвала за их труды, за благородне діяня. Пару раз «Ослав’яне» концертували и на музейных святах «Од Русаль до Яна» в Зиндранові.
По стороні словацкі в давнім русинскім селі Вапеник в окрузі свидницкім 2 серпня перешло перше в тім селі культурове свято. Бездощова погода притягла там пару тисяч люди, найвеце з повіту Свидник. Але іхали также зацикавлены з Польщи, з близшых підграничных сел Дуклянщины.
Не хочеся минути згадки о вересньо-вых святах в горах. Єдно в селі Тилява на Дуклянщині. До выгнаня лемків то было давне свято парафіяльне Матки Божої, якє припадало 21 вересня. В тім роци організаторы, духовны Церквы православной, вызначили на суботу, 15 вересня. Ден выбрано погідный. Вірных не пришло дуже, бо не вшыткы в селі и околици знали о одправі в новопоставлені каплици, на місци знищеной по войні православной церквы. Приіхало 4-х священиків з Горличчины, бо каплиця оддана в опіку православной парафйі в Горлицях. Было двох священиків з сяніцкого деканату.
Тилява – то давне дос велике и міцно патрйотичне русинске село. Ту в 1927 р. был початок одроджыня православя на Лемковині, ци инакше повороту до віры предків перед уньом, што остає в назві «Тилівска схізма». В селі жыє ищи дос дуже лемківскых родин, в рахуваню ок. 50%. Але в повоєнных змінах зашли для нас прикры асиміляцийны діяня. Не є ту похоронів старых лемків в нашім обряді.
Зас в Свиднику на Пряшівщині 23 вересня організувано шумні зване свято «День народных традиціі та пероги». Майже каждий рік и нас просят на тото свято, на яке радо ихаме ци идеме, бо недалеко. Погода тот рік была файна. Но и не памятам, аби в минулых роках было так дуже люди, як того року. Важне знати и тото, же до творчости перогів запрошено і нашы жінкы зо Ждині, котрым признали перше місце в робліню перогів. Гратулуєме ждинянкам, бо гостили и нас их смачныма перогами. Но, а в часі выробів перогів выступали колективы музичны и хоральны. Тепер не є юж цельных и граничных контроли, знаных нам трудности и перешкод, то на такы свята можна и треба ихати и нам з Польщи.
Шторічне свято зас перешло в селі Босько (Беско) за Римановом 23 вересня, яке організуют босняне з Украіны під проводом сына того села Ярослава Козака юж пару років. А тот рік, як чуєме, праздник перешол збогачено освячиньом памятника на місци знищеной церквы, подібні як в селі Черемха, ци в Ізбах на Горличчині.
Мали місце в горах тыж иншы свята, мож повісти, урядовы, як Дні Дуклі, дожынкы в Яслисках. Но и в декотрых нашых селах – Мшана, Тилява, Крампна и иншых в діяню рад сельскых.
Дуже свят релігійных, такых як Яна 7 липця, Петра и Павла 12 липця, св. мученика Максима 6 вересня, кермешы, свята парафіяльны греко-католицкы и православны в селах, де діют нашы церковны традицйі, сут записаны в церковных календарях и священикы повідомляют вірных в церквах, в якых служат.
То хыбаль дос того описуваня свят. Бо нелегко згадати и описати вшыткы свята, импрезы, ци фестивалі в горах, не все зостає в голові. До кінце року ищи будут иншы, може дахто зас о них напише. ■
