Розмовляв Богдан Гук ■ РОЗМОВА ■ 2011-08-05
{mosimage}
Розмова з війтом Бірчанської ґміни Юзефом Жидовником
Почавши від 1992 р., Вас учетверте обрано війтом ґміни в Бірчі. На території Бірчанської ґміни є село Котів, в якому знаходиться церква св. Анни. Ґміна є її власником, точніше – власником жалюгідної руїни. Розкажіть, будь ласка, як Ви протягом чотирьох каденцій цікавилися або не цікавилися цим об’єктом, що Вам вдалося зробити до середини 2011 р.?
-Можливо, було менше зацікавлення – це, безперечно, факт… Хоч я не приховую, що я ініціював заходи, я цікавився… Та, імовірно, не дуже це акцентував…
–А йдеться якраз про конкретні кроки…
Я у ґміні працюю від 1984 р. Тут було чимало господарчих потреб, не було води, каналізації, очищування стоків. Це були пріоритети.
Культура також мала бути одним з пріоритетів, а церква в Котові – це культурна спадщина.
-Так, так, це факт, не приховую, ці факти треба назвати…
Скажіть детально: що Ви зробили в 1992-2011 рр. для церкви в Котові?
-Не можна сказати, що я нічого не зробив. “Теленовини” інформували, що я не відремонтував жодної церкви на території ґміни. Це неправда. Візьмімо церкву, яка є костелом у Кузьмині, – ми дали кошти, священик отримав кошти з Європейського Союзу, і відремонтували. На Брижаву ґміна також давала гроші, ремонтували. Це і є факти, не можна казати так, як пані редактор, що ми ні однією церквою не зайнялися…
Чи ґміна так само охоче інвестувала б у церкву, яка не є костелом, тобто чи Ви на подібних принципах фінансували б греко-католицьку парафію?..
-Так само, так, саме так.
Пане війте, можливо, я недочуваю… Повторюю питання: якби на території Бірчанської ґміни була відкрита греко-католицька парафія та мала б свій культовий об’єкт, то Ви охоче…
-Звичайно! Очевидно! Пане редакторе, як висловлююся, то відповідаю за свої слова. Я тут не бачу якоїсь різниці. Національна меншина чи мультикультурність тут була, були тут українці, були тут жиди, я не можу заперечувати історії цієї території.
В такому разі Ви легко зможете відповісти на моє запитання: що за роки Вашого війтування реально зроблено для церкви в Котові?
-Нічого. Це треба ясно сказати, і питання вважаю закритим. Тепер слід іти вперед. Я почав заходи. Воєвідський реставратор архітектурних пам’яток визначив умови надання рішення про відкриття будівництва. І не можна писати, що Місцева туристична асоціація (МТА) “Ворота східних Карпат” уже має гроші, тільки ґміна не хоче тих грошей взяти. А така неправда з’явилася у ЗМІ.
Ви згадали про започатковані Вами реальні кроки щодо церкви.
-Є один лист від МТА “Ворота східних Карпат”, було листування та контакти з асоціацією, ми добре знайомі з її головою, Ельжбетою Скшишовською, тому що ми спільно засновували цю асоціацію. У нас є певне бачення розвитку нашої ґміни!
Усе ж під час сесії ґмінної ради 16 травня, коли ґмінні депутати вирішували: дати церкву цій асоціації чи не дати, чогось забракло.
-Слід ясно сказати ось що: після перших розмов з асоціацією не все складалося, але відразу ЗМІ почали нас критикувати. А в людей, і в членів ради також, є такий характер… Зрештою, один депутат сказав для “Теленовин”, що забракло розмов.
Розмови були, зокрема, у березні 2011 р.
-Одна зустріч!.. А потім – неприязні статті!
А Ви поставили собі запитання, чому після тих зустрічей МТА “Ворота східних Карпат” почала упереджено ставитися до Вас і до членів ґмінної ради? Адже на зустрічі в березні депутат Бучек заявив: “ми пам’ятаємо і ми на сторожі”. Начебто українці загрожували Бірчі або Котову. Це конфліктні слова.
-Звичайно, тут потрібна дипломатія, деякі слова треба недочути. Я цілком не знаю, може, і справді таке було… Важко мені тепер сказати, як було.
Позиція цього члена ради ставить справу в неґативному світлі.
-Знаєте, якщо я, приймаючи рішення, брав би до себе всі критичні слова, то я б нічого не зміг зробити. Вибираю добре, а погане хай буде осторонь мене. Треба вибирати добро.
Яке добро Ви конкретно вибрали?
-Я написав до реставраторки архітектурних пам’яток у Перемишлі прохання визначити обсяг праць, і отримав відповідь. На черзі – рішення про умови відкриття будівельних робіт, готую документацію і подаю заяву до реставраційної служби, не приховую, про кошти на ремонт. Я мав уже розмову з фірмою “Аркади” з Ярослава, яка спеціалізується в ремонтах дерев’яних споруд.
Мені здається, що Ви це все зробили в ситуації, коли мали “карабін біля скроні” – адже Вам було відомо, що реставратор Ґражина Стояк, спираючись на законодавство, наказала б ґміні як власникові забезпечити ваш об’єкт.
-Пані реставратор – це інша “іншість”… З цієї причини, що вона в мене “дала збій”. Адже навіть коли ґмінна рада на сесії сказала “ні”, пані реставратор як державний чиновник мала б зайняти позицію медіатора та сказати: “Люди з “Воріт східних Карпат” і ви, пане війте, ходіть, порозмовляємо, як далі робити діло…” А сталося інакше: вона сказала, що на мене, війта, тобто конституційний орган влади, обраний шляхом прямого голосування, буде подавати в суд. Тим часом на території Підкарпатського воєвідства є безліч архітектурних пам’яток, доведених до руїни: пані реставратор повинна про це знати.
До речі, під час травневої сесії ґмінної ради Ви заявили, що звернетеся до міністра культури, щоб зняв реставратора Е. Стояк зі служби. Чи Ви вже це зробили?
-Ще ні, але що я сказав, то буде зроблене, бо я людина, яка не дозволить собі… Пане редакторе, я сам також висловлюю чимало критичних поглядів. Або не погоджуюся з такими поглядами інших осіб. І все ж тоді, коли я мав би наважитися критикувати конституційні державні органи, то робив би це зваженим чином. Я критикую уряди без огляду на те, який би цей уряд не був, за комунізму критикував і тепер критикую…
Однак Ви ж бачите, що після МТА “Ворота Східних Карпат” воєвідський реставратор архітектурних пам’яток – це вже другий орган, який оцінив, зокрема, Вас – якраз неґативно. Виходить, що в діяльності Вашій та ґмінної ради є щось таке, що не формує про Вас позитивної думки. Можливо, треба змінити стиль праці?
-Факт є такий, що ґміна Бірча до сьогодні нічого не зробила в справі церкви в Котові. Однак після того, як “Ворота Східних Карпат” ініціювали корисну ідею, ми всі повинні приєднатися, щоб цей об’єкт відремонтувати. А навіщо цькувати, говорити, що ґміна Бірча – це щось погане?.. Бо це український об’єкт, греко -католицький тощо… Я заявляю: у нас нема такого ставлення до цього об’єкта!
А чому Ви не робите нічого, щоб зняти з Бірчанської ґміни стереотип неґативного ставлення до українців?
-Маю надію, що ця розмова буде інформацією про те, що принаймні я і більшість членів ґмінної ради думає по-іншому. Якби польська преса не зняла проти нас гоніння, то такого не було б.
Стан церкви в Котові та результати голосування на сесії ґмінної ради 16 травня, не забувайте, спростовують Ваші слова. З 15 членів ради аж 15 було проти орендування цього храму “Воротами Східних Карпат”. Чому так сталося? Будь ласка, поясніть, якщо Ви так закликаєте до згоди.
-Я не закликаю, бо згода існує…
Згода на неґативне рішення…
-Одним голосуванням не все вирішується, а наші депутати не роблять так, що голосують раз і тему закривають. Такого ніколи не буває, рада в кожну хвилину може повертати свої рішення, але вже тепер змінювати результатів цього голосування не треба, ми ж запрошуємо “Ворота Східних Карпат”, пані реставратор та інших до переговорів.
Ви їх запрошуєте за посередництвом преси, тобто вони отримають запрошення разом з прочитанням цієї розмови, чи Ви вже написали до них листа?
-Я написав лист, ідуть телефонні розмови, маємо контакт.
Чи ґміна виробила план заходів задля рятування об’єкта в Котові?
-Я отримав вказівки реставратора. На їхній основі я розроблятиму документацію. Документація виявить, якими будуть кошти ремонту. І прийде наступний етап: дозвіл на будівництво та заходи, зв’язані з отриманням коштів. У фінансовій сфері ми ще не зробили кроків, але, можливо, відкриємо банківський рахунок і люди почнуть перераховувати внески?.. Я дам, реставратор дасть, і буде.
Гроші можна здобути. Їх приплив відчує вся ґміна. Зміни у своєму селі відчують мешканці Котова.
І війт буде обраний на наступну каденцію. Адже успіх з ремонтом церкви в Котові може буде переломним у ліквідації неґативного образу Бірчанської ґміни в її ставленні до українців та українських пам’яток. А я поки що не бачу за Вами зробленого – нічого більше, ніж те, до чого примушує Вас реставратор архітектурних пам’яток.
-Реставратор не примушував мене опрацьовувати документацію. Я сам почав ці заходи. Прошу не казати про неґативну стереотипність у ґміні. Адже відбулася ексгумація людей, які полягли [ідеться про ексгумацію останків вояків УПА – бг]. Як довго це тривало? Два роки! Ми розмовляли, були неґативні моменти. Зробили? Зробили. Слід пам’ятати, що в кожній нації є особи, які наперед щось критикують, але годі закривати їм рота, є демократія.
Кожний має право говорити. То я б хотів почути від Вас, чи вже є або коли буде концепція облаштування зруйнованої споруди в Котові, а також те, що має бути зроблене за Вашої каденції?
-Я даю слово, що об’єкт буде відремонтований. Нині не можу, однак, сказати, які будуть шляхи цього процесу – над цим ми будемо працювати.
Я чую дуже благородні заяви, хотів би їм вірити, але…
-Я не люблю молотити словами: якщо я щось скажу, то це для мене святе. Не тільки я запевняю, що об’єкт буде відремонтований, тому що члени ради мене підтримують. Но і призначать якісь гроші. А після ремонту?.. Більшість сприйме це позитивно. Будуть і незадоволені, але ними я не переймаюся.
Яка Ваша думка: якщо МТА “Ворота Східних Карпат” або інший суб’єкт буде старатися отримати право загосподарювати цей старий храм, то чи їм будуть чинитися перешкоди?
-Я не думаю, щоб рада не могла комусь передати цей об’єкт. Після ремонту це може статися.
Ґмінна рада задовольнить прохання “Воріт Східних Карпат”?
-На сьогодні не можу сказати, що так: бо Е. Скшишовська мене підвела. Не зателефонувала, не прийшла порозмовляти, а для ЗМІ виступала, засудила нас у переінакшуванні фактів, а ми нічого не перекручуємо.
Можливо, що це був відгук на гострі висловлювання декого з членів ради під час зустрічі в березні?
-Я повторюю: інколи треба щось злегковажити, щоб далі йти в обраному напрямку. Гоніння у ЗМІ, розпочате МТА “Ворота Східних Карпат”, зробило погану справу, у мене самого викликало неґативну позицію.
А Ви ж самі кілька хвилин тому сказали, що неґативного не треба слухати, а йти вперед.
-Звичайно, я кажу: об’єкт буде відремонтований, а далі будемо працювати і бачити.
Дякую за розмову.
“Наше слово” №32, 7 серпня 2011 року {moscomment}
