Марко Сирник ■ ГРОМАДА ■ №14, 2015-04-05
Одним з питань, які відносно часто появляються в контексті українських шкіл у Польщі (шкіл з українською мовою навчання або додатковим навчанням української мови), є те, чи дають вони можливість своїм випускникам продовжувати навчання у вищих навчальних закладах, а коли так, то на яких напрямках. Тобто питання насправді стосується того, чи випускники наших шкіл можуть навчатися в таких вишах, які ґарантували б їм після закінчення не лише роботу, але й успіх у фінансовому плані. того роду побоювання досить поширене – мовляв, українські школи ставлять занадто великий наголос на художніх заняттях (танці, спів) та вивченні української мови, то вони не спроможні як слід підготувати своїх учнів до «більш» серйозного навчання.
Під час останнього з’їзду ОУП (жовтень 2014 р.) молоді делеґати звернулися з пропозицією прослідкувати за долями випускників українських шкіл. Я не зовсім упевнений, що повинно це робити товариство, адже моніторинґ належить самим школам. Безперечно, добре було б такі дані оприлюднювати не лише під час батьківських зборів, але, наприклад, у вигляді інформації під час набору: що роблять випускники шкіл, де і чого навчаються. Це чи не найкраща популяризація школи. Це ж бо тверді факти. І взагалі мені й самому не вистачає такої інформації.
На факт слабкого просування (promocja – ред.) шкіл звертали, зрештою, вже увагу самі випускники у проведеному опитуванні, де ми, зокрема, запитували про їх враження від навчання в українських школах (мотивацію, сподівання і реальність, пропозиції поліпшення).
На момент, коли робиться цей перший підсумок анкети «Долі випускників українських шкіл у Польщі», взяло в ній участь 120 осіб з усіх ліцеїв: Білого Бору, Ґурова-Ілавецького, Лігниці та Перемишля. Найбільше зацікавлення виявили студенти, які закінчували ліцей у Ґурові-Ілавецькому. З-поміж них 44 особи взяли участь у тому опитуванні (36,67% всіх). На другому місці опинилися випускники ліцею в Білому Борі – 39 учасників (32,5% із загальної кількості респондентів). Колишні учні Лігниці – це 19 учасників (15,83%) та Перемишля – лише 18 осіб, які виявили зацікавлення опитуванням (15%). Мало чи багато, та й узагалі чи є про що говорити й оцінювати?
Ми вирішили, що будемо досліджувати долі випускників українських шкіл у період від 1987 до 2014 року. Отже – 27 років. Щоб опитування було репрезентабельним, мало би в ньому взяти участь понад 300 осіб (закладаємо, що у вказаному часі всі українські школи закінчило 2000 учнів). З огляду на те, що не маємо ще відповідної кількості учасників, до наведених даних ставимося, як до попередніх.
Перший висновок – лише 3,33% (4 особи) з тих, які взяли участь в анкетуванні, не продовжувало навчання у вишах. Трьом із них забракло відповідної кількості балів, а для одної особи це був свідомий вибір.
Випускники Білого Бору вирішували навчатися у Ґданську (28,21% – 11 осіб), Щецині (20,51% – 8 осіб), Вроцлаві (7,69% – 3 особи). Поодинокі особи продовжили навчання у Варшаві, Торуні, Кракові, Познані, Слупську, Ольштині, Кошаліні, Люблині, Києві.
Випускники Ґурова, відповідно: в Ольштині – 36,36% (16 осіб), Ґданську – 18,18% (8 осіб), Люблині – 13,37% (6 осіб), Варшаві – 11,36% (5 осіб). Поодинокі особи – у Кракові, Львові, Кошаліні.
Випускники Лігниці, відповідно: у Вроцлаві – 26,32% (5 осіб) та Варшаві, Кракові, Києві, Лігниці, Люблині.
Випускники Перемишля: у Кракові – 22,22% (4 особи), Вроцлаві – 16,67% (3 особи) та Варшаві, Люблині, Ольштині, Ряшеві, Сяноці.
З наведеного виникає, що місце навчання студентів пов’язане чітко з їхмісцем проживання. Вони обирають академічні осередки недалеко від дому. І білобірчани, як правило, їдуть у Ґданськ і Щецин, рідше до Кошаліна, Вроцлава та Познані. Ґуров’яни обирають Ольштин, Ґданськ і Люблин. Лігничани – Вроцлав, а перемишляни – Краків і Вроцлав.
Найбільш популярні виші – це Ґданський університет, Вармінсько-мазурський університет, Щецинський університет, Вроцлавський університет, Варшавський університет, Люблинський католицький університет (KUL), Яґелонський університет і політехнічні виші в цих місцевостях.
Безперечно, більш суттєвим запитанням від «де?» є «що?» студіюють випускники українських шкіл. І так:
Економічні напрямки (фінанси, бухгалтерія, банківська справа) – 14,66 % (17 осіб).
Українську філологію – 11,21% (13 осіб). Слід однак зауважити, що тут студенти вибирають переважно ще один напрямок (українсько-англійська тощо).
Політехнічні факультети – 8,62% (10 осіб).
Управління та маркетинґ – 7,76% (9 осіб).
Філологію (англійську, польську, російську тощо) – 6,03% (7 осіб).
Інформатику – 6,03% (7 осіб).
Педагогіку і психологію – 5,17% (6 осіб).
Богослов’я – 5,17% (6 осіб).
Юридичні студії – 4,31% (5 осіб).
Медичні – 3,45% (4 особи).
Рільництво, городництво, садівництво – 3,45% (4 особи).
Інші: фізіотерапія, журналістика, європеїстика, математика, фізика, музична консерваторія (вокал), географія, міжнародні відносини, історія художньої культури, PR.
Цікавими є зауваження, які робили студенти, заповнюючи анкету (дякуємо за вітання!) – школи мали б звернути більшу увагу на навчання математично-природничих предметів та інформатику. Хоча досить високо оцінили підготовку школи, бо в середньому аж на 4,45 бала (можливі варіанти оцінки з 1 по 5 балів).
Надіюся, що школи візьмуть до уваги голоси молодих людей, яким теж сердечно дякую за те, що захотіли взяти участь в опитуванні, а також за те, що дали дуже цікаві, мудрі і повчальні зауваження.
Бажаю, щоб, незважаючи ні на що, Ви завжди були такими! ■
Анкета надалі активна, дуже просимо її заповнювати:
https://docs.google.com/forms/d/1wVLWdyLOSYljsniCN4W_q5CEaidzANwCuYaJY9CHYU/viewform
