на урочистостях у зв’язку з відкриттям у Львові еморіальної дошки на честь Яцека Куроня

Ми – українці і поляки, зібрані у Львові задля урочистого відкриття меморіальної таблиці на честь Яцека Куроня, прагнемо скласти шану йому і спадщині, яку він залишив для нас. Яцек, як він сам говорив, був закоханий в Україну без пам’яті – й був захисником та ідейним натхненником примирення між нашими народами.

На початку 2003 року Яцек Куронь писав у листі до Мирослава Мариновича: “Ми і ви визнаємо Євангеліє, де Ісус звертається, я переконаний, до кожного з нас: не шукай скалки в оці ближнього свого, а шукай поліно в оці своєму. Тому думка, що заповіді Євангелія не стосуються відносин між національними спільнотами, є нехристиянською і суперечить духові Євангелія. З цієї причини я звертаюся до вас, і, я переконаний, що не тільки від свого імені: вибачте нам”.
Мирослав Маринович відповів: “Друзі-поляки! Побратими у нелегкій мандрівці шляхами Господнього Провидіння! Простіть нам так, як уміють прощати християни: до найдальших глибин серця, без оглядання на обставини, не відмірюючи дози прощення, – простіть із непохитною вірою, що з тими, хто прощає, перебуває Сам Господь”.
Ці слова були cказані напередодні 60-ї річниці антипольської акції Української повстанської армії на Волині.
До польсько-українського примирення дуже спричинилися еміґраційні кола наших народів на чолі з “Культурою” Єжи Ґедройця, а також демократична опозиція в Польщі та Україні. Для президентів наших країн примирення стало наріжним каменем політики щодо сусіднього народу. Величезну лепту внесли Римо католицька церква в Польщі та Українська греко-католицька церква, яких заохочував до активних дій сам Папа Іван-Павло ІІ.
Однак сьогодні по обидві сторони кордону щораз голосніше чути голоси груп та осіб, які відкидають цей спосіб мислення і діяльності. Вони підривають висновки істориків про злочини і відповідальність за них керівництва підпілля, а навіть злочини комуністичної влади.
70 ті роковини антипольської чистки на Волині, що наближаються, повинні служити справі примирення, а не поглиблювати упередження між нашими народами.
Ми, поляки та українці, учасники пам’ятних подій на честь Яцека Куроня у Львові, заявляємо, що докладемо максимальних зусиль, щоб у річницю трагедії поляків звучала правда, а замордованим було віддано шану. Так само слід говорити правду про українські жертви і вшанувати їхню пам’ять.
Ми добре розуміємо, що не можна створити добрі відносини між нашими народами без подолання минулого. Пам’ятаючи про заслуги Яцека Куроня, ми прагнемо докласти всіх можливих зусиль для того, щоб українсько-польське примирення стало доконаним фактом.
Звертаємося до лідерів громадянського суспільства по обидві сторони кордону з проханням підтримати наші наміри й провести низку заходів, що поглиблюватимуть діалог.
Перед лицем викликів, які стоять перед нашою частиною Європи, гасло “немає вільної Польщі без вільної України” набирає нового значення: воно означає відповідальність за майбутнє наших країн і всієї Європи.
Будьмо свідомі відповідальності, що лежить на наших плечах, і шансів, що стоять перед нами.

“Наше слово” №30, 22 липня 2012 року {moscomment}