Олеся Ґераль ■ ПОДІЇ ■ №29, 2015-07-19
В Люблинському воєвідстві 30 червня – 1 липня проходило виїзне засідання Сеймової комісії національних і етнічних меншин. Серед питань обговорено й проблеми місцевої української громади.
Проблеми представив голова Українського товариства (УТ) д-р Ґригорій Купріянович. Він назвав приклади «відсутності реальної оцінки національних меншин, зокрема української національної меншини в Люблинському воєвідстві», коли представники місцевої влади не відрізняють національних меншин від міґрантів чи інших суспільних груп, або коли діяльність, спрямована до національних меншин, плутається з міжнародною співпрацею. Наступна проблема – невміння відрізнити міжнародну культурну співпрацю міста від культурного життя нацменшини. На цей момент присутність української нацменшини в реґіоні відрізняється від тієї, яка була 100–150 років тому. Сьогодні там проживають «рештки» українців, що внаслідок історичних подій та Акції «Вісла» зникли з тих земель. За словами д-ра Г. Купріяновича, «українська громада хоче довести до того, щоб її історична пам’ять стала елементом публічного простору». Прикладом є старання УТ вшанувати пам’ять князя Данила Галицького в Холмі або присвоєння одній вулиці у Холмі імені першого українського президента Михайла Грушевського. Інша справа стосується польських музеїв, де представлені лише «анонімні» елементи культури і побуту реґіону, які стосуються, де-факто, української культури та українських традицій. Згадано також про проблему пам’ятника загиблим українським православним мешканцям у Сагрині. До цього часу пам’ятник не був офіційно відкритий з участю представників польської влади. «В люблинському реґіоні маємо присутність різних національних меншин, як-от українська, ромська чи єврейська, а, з другого боку, не помічаються цих меншин у сенсі живих людей, а завдяки ним їхня культура і традиції живуть у цьому реґіоні. Якщо нічого не зміниться і не вживатимуться адекватні заходи чи підтримка, то українська меншина заникне, бо в цей момент вона перебуває на межі зникнення», – констатував Г. Купріянович.
Розмова членів комісії з представниками української громади продовжувалася, згадано зокрема про потребу підтримки Музею народної архітектури в Голі. Радник міністра в Міністерстві національної освіти РП Ґражина Плошайська заявила про згоду на створення додаткових інструкцій чи семінарів для директорів шкіл про засади навчання дітей національних меншин у польських школах. Голова комісії депутат Мирон Сич зазначив, що «До того часу, поки українська меншина не функціонувала в повітових та воєвідських органах самоврядування, то по-різному сприймалося національні меншини, але часом це стосувалося комплексів самих українців. Проте, коли з’явилися наші представники в кураторіях освіти і воєвідських адміністраціях – працівники органів влади почали звертати увагу, що взагалі існують певні проблеми меншин. Можливо, і в Люблині треба, щоб представники української громади були в органах місцевої влади, чи мали свого представника у воєвідській адміністрації». Представниця Суспільно-культурного товариства євреїв розповіла про самостійні проекти товариства, навчання дітей івриту, культурні заходи. Депутати Сейму РП відвідали в Замості Фонд охорони єврейської спадщини в центрі «Синагога» та синагогу – Єшіва Мудреців, а у Люблині гості відвідали інші храми та церкви, зустрілися з представниками центру культури «Брама Ґродзька – Театр НН», котра тепер є місцем зустрічей різних культур, традицій і релігій. Важливим пунктом виїзного засідання комісії стала дискусія, проведена в Державному музеї «Майданек» на тему значення виховання в місцях пам’яті, з особливою увагою щодо колишніх німецьких концентраційних таборів. Обговорено також проблеми місцевої ромської спільноти, які переважно стосуються соціальних, економічних та інтеґраційних питань.
За даними перепису населення з 2011 р., інше ніж польське походження задекларували 3864 мешканці Люблинського воєвідства, що становить 0,18% проживаючих у воєвідстві. Найбільш численна група – це українська нацменшина, загалом 1053 особи. ■
