Ярослав Присташ ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №41, 2012-10-07
Bazyliańskie Studia Historyczne, t. II, Wydawnictwo «Bazyliada», Warszawa 2012, 390 s.
Другий том «Василіанських історичних досліджень» («ВІД») присвячений діяльності органів безпеки Польщі (пол. Urząd Bezpieczeństwa) проти духівництва УГКЦ в Польщі в перші повоєнні роки (1945–1956). Ідейним натхненником «ВІД» є протоігумен о. Ігор Гарасим, а упорядником видання – історик, який роками займається історією Греко-католицької церкви у Польщі, проф. Ігор Галагіда. Випускати «ВІД» передбачено доти, доки будуть матеріали, які показують історію УГКЦ в Польщі.
Документи є прямим історичним джерелом, яке безпосередньо стосується нашої громади. У Народній Польщі кожна Церква була ворогом. За словами І. Галагіди, всі священики в комуністичній Польщі були під наглядом спецслужб. Після арешту владик, за прямим наказом НКВС та Акції «Вісла», священики залишилися самі собі й здавалося, що УГКЦ перестане існувати.
Документи другого тому показують політику польської влади щодо УГКЦ, але передусім висвітлюють постави греко-католицьких духівників. На основі документів побачимо великий масштаб дій проти відносно невеликої кількості священиків (за даними І. Галагіди в 40-ві рр. у Польщі залишилося 240–250 греко-католицьких священиків, монахів та монахинь); майже не відправлялися леґальні богослужіння. Проти духівництва задіяла вся велика державна машина. У польському Міністерстві публічної безпеки 1947 р. створили І секцію, яка займалася, також конфесійними питаннями. Її очолив українець Кароль Сопляк. І. Галагіда вважає цю структуру відповідальною за виселення 1947 р. Що важливо, священиками цікавилися комуністичні совітські, німецькі та чехословацькі спецслужби.
І. Галагіда розвінчує міф про співпрацю священиків з фашистською Німеччиною, їхню причетність до українського націоналістичного руху та прямо до УПА. Проведені допити мали на меті згори доказати, що священики були колабораціоністами. А свідчення отців були сфабриковані, щоб цю тезу підтвердити.
Видання також розвінчує міф про аґентурність греко-католицьких духівників у польських спецслужбах, які мали б доносити на свою громаду та братів у Церкві. Поодиноких священиків таки вдалося зламати шантажем, тобто погрозами розправи над їх сім’ями. Документи показують героїзм допитуваних отців, які відмовляли у співпраці, ризикуючи життям своїм та родини.
З оприлюднених документів випливає, що польські чиновники для боротьби з УГКЦ використовували Римо-католицьку церкву і намагалися залучити до співпраці Православну церкву. Документи показують і відношення місцевих службовців на Закерзонні до політики центральної влади. Вони були більш ворожі до всього українського, ніж Варшава.
Джерелом до видання послужило багато архівних матеріалів. І. Галагіда, як один з трьох світських істориків, мав доступ до архіву примаса Польщі (надалі є чинною канцелярією). Дієцезіальні архіви Латинської церкви були доступні для дослідника, однак, наприклад, в архівах Тарнівської та Перемиської архиєпархії йому не вдалося попрацювати. Церковний архів Перемишля Римо-католицької церкви є ключовим до зрозуміння історії Церкви на Перемищині. Інше джерело – це розкидане по церковних архівах листування священиків, зокрема у василіанському монастирі у Варшаві є листування о. Мирослава Ріпецького та о. Василя Гриника. На основі державних документів відомства віровизнань, які зберігаються у Варшаві в Архіві нових документів, а також матеріалів з воєвідських та ІНП-нівських архівів видно всю політику держави – усі ці джерела студіював упорядник. ■
