Григорій Купріянович, член Спільної комісії уряду і національних та етнічних меншин ■ ПОГЛЯДИ ■ №2, 2015-01-11
З перспективи Спільної комісії… (1)
Від події, яку треба визнати історичною не лише для всіх національних меншин у Польщі, але також для польської юридичної системи, 6 сiчня ц.р. минуло десять років. Уперше в історії держави парламент Польщі прийняв окремий закон про національні меншини. Саме цей закон залишається основним юридичним актом, який уреґульовує права громадян Республіки Польщі, котрі вважають себе членами національних меншин.
Схвалення 6 сiчня 2005 р. «Закону про нацiональнi та етнiчнi меншини і про реґiональну мову» (таку назву остаточно дістав цей правовий акт) було звершенням певного (до речі, досить довгого) етапу в процесі будування місця для національних меншин у польському суспільстві. Почався цей етап разом з демократичними перемінами в Польщі на зламі 80-х і 90-х років. Перетворення Польщі в демократичну правову державу давало нацменшинам шанс стати повноцінною частиною суспільства з ґарантованими правами, а не, як в умовах тоталітарної чи авторитарної системи, громадянами, підозрілими з приводу їхньої національної приналежності, права котрих залежать від дивних рішень та настроїв владної верхівки.
Варто нагадати, що ідея ввести до польської юридичної системи закон про нацменшини з’явилася ще наприкінці 80-х років ХХ ст. у Громадянському комітеті при Лехові Валенсі. Питання схвалення такого закону стало однією з провідних тем у діяльності сеймової Комісії національних та етнічних меншин, яка постала 1989 р. в обраному тоді частково демократичному Сеймі РП. Варто нагадати, що першим головою згаданої комісії був Яцек Куронь (1934–2004), леґенда польської демократичної опозиції, беззаперечний моральний авторитет польського суспільства. Саме він відіграв велику роль у винесенні на публічний дискурс у Польщі питання національних меншин, своїм авторитетом посприяв також вирішенню багатьох проблем нацменшин. На жаль, так склалося, що закон про нацменшини був схвалений уже кілька місяців після смерті Я. Куроня.
Праця над підготовкою закону тривала дуже довго – понад 15 років. Звичайно, це було не надто корисне для меншин, права яких залишалися в багатьох сферах неокресленими. Причини такої довгої підготовки «меншинного» закону – різні. Як завжди в політиці, найважливішим виявилося те, що не було політичної волі для прийняття такого закону з боку парламентської більшості. Деякі політики взагалі не бачили потреби приймати такий закон, а курйозом у праці над ним треба назвати те, що інколи навіть голови підкомісії, створеної для підготовки закону, старалися затягувати працю над ним.
Ставлення певних політичних середовищ до цього питання добре віддає фрагмент розмови, про що згадує часом проф. Ґжеґож Януш, один з експертів, які працювали тоді над законом про нацменшини. Одного разу під час перерви між засіданнями, коли обговорювано черговий проект закону в кулуарах, проф. Ґ. Януш запитав одного з політиків: «Чому не хочете визнати прав національним меншинам у Польщі, якщо таких самих прав домагаємося в сусідніх державах?» Відповідь політика просто приголомшила: «Ви що! Як можете порівнювати? Адже там ідеться про наших співвітчизників, а тут – не знати про кого»…
На затягування схвалення закону про нацменшини впливало і те, що проект даного закону висувала група депутатів, а не уряд. Іншою проблемою стали зміни урядів, а відповідно і чиновників, які працювали над законом про меншини. Окремим фактором були дискусії над деякими правами нацменшин. Декотрі питання викликали, безперечно, різні конверсії та вимагали політичного консенсусу. До них належали такі питання, як саме визначення поняття «меншини», вирішення, які групи мають дістати статус меншин у Польщі, мовні права меншин, їх виборчі права, освіта, а також створення державного органу у справах меншин. Безперечно, на прискорення рішення про схвалення закону про нацменшини вплинув факт вступу Польщі до Європейського Союзу…
Сейм Польщі IV скликання прийняв остаточно закон про меншини. Відповідна підкомісія закінчила роботу над проектом 25 серпня 2004 р. У третьому читанні Сейм РП 4 листопада схвалив цей закон. Після розглядання поправок вищої палати парламенту – Сенату Польщі Сейм РП 6 січня 2005 р. остаточно прийняв закон, що для нашої громади стало гарним подарунком напередодні свят Різдва Христового. Закон почав свою дію 1 травня 2005 р. (лише деякі статті з моменту його проголошення).
Значення окремого юридичного акту найпростіше зрозуміти, уявляючи собі, якою була б ситуація, коли б такого закону не було. Не підлягає сумніву, що без закону від 6 січня 2005 р. ситуація меншин у Польщі була б набагато складнішою і більш проблемною. Чимало питань, які сьогодні є для нас очевидними і простими, не були б такими. Польський закон про меншини вважають одним з найкращих такого роду юридичних актів у Європі. Звичайно, є чимало питань, які можна було вирішити інакше, даючи меншинам більші права, а деякі записи закону сьогодні вимагають певних змін і виправлення. Ці питання стануть темами чергових статей.
Гарно склалося, що цикл статей, присвячених поглядові на життя української громади в Польщі з перспективи праці у Спільній комісії уряду і національних та етнічних меншин, починається саме з тексту про ювілей закону від 6 січня 2005 р. Правда, через те перший з текстів, які – за ідеєю – мають стосуватися актуальних і поточних питань, набрав досить історичного характеру. Однак важко писати про функціонування нашої громади як національної меншини в Польщі, не починаючи з нагадування саме про цей закон. Проте варто пам’ятати, що закони лише створюють умови, а наскільки ми ними скористаємося – це вже залежить великою мірою від нас самих…
