Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №51, 2015-12-19
Діячі Лігницького і Любуського відділів ОУП, а також гуртка ОУП у Вроцлаві зустрілися 29 листопада в Лігниці на ювілейній конференції з нагоди 25-ліття організації.
Під час конференції та «круглого столу» її учасники обговорили не лише актуальні проблеми ОУП, але й нові виклики, які стоять перед організацією в реґіоні. Конференція розпочалася нагородженням почесними грамотами та відзнаками багатолітніх діячів об’єднання з Нижньосилезького та Любуського воєвідств (список нагороджених в кінці статті), яких піснею привітала молодь лігницького ліцею. У ході зустрічі про найважливіші досягнення реґіональних структур говорили Стефанія Яворницька, голова Любуського відділу ОУП, Ігор Саламон, який головує у вроцлавській ланці ОУП, а про Лігницький відділ сказали його голова Богдан Пецушок та голова ланки Юрій Павлищи. Натомість Анна Гаврильчак-Маланчак, директор Комплексу шкіл № 4 ім. Б.-І. Антонича в Лігниці, розказала про працю школи.
Одним з найважливіших успіхів об’єднання можна вважати різноманітність діяльності відділів та ланок, яка проявляється не лише в організуванні культурних заходів. Це, передусім, просвітницькі ініціативи – лекції про Голодомор, які проводила у школах С. Яворницька, конкурс «Любімо рідну мову», реалізований у Вроцлаві тощо.
Для діячів ОУП важливо, що українці щораз більше відкриті для місцевого середовища. Лігничани згадали про 2004 р. – час Помаранчевої революції, коли громада голосно заявила про себе під час мітинґів у центрі міста, до яких приєдналися теж поляки. Це, як зазначив Б. Пецушок, був момент, коли місцеві українці подолали «синдром ґето». Тоді організація стала партнером міста, з яким налагодила співпрацю при різних проектах. Успіхом також можна вважати співробітництво з міськими культурними установами, активність українців у різних самоврядних структурах та співпрацю з Україною.
Про нові завдання, що стоять перед ОУП у реґіоні, присутні дискутували під час «круглого столу». Серед викликів обговорювалися питання співпраці з міґрантами, нові пропозиції для молоді та проблеми мовної асиміляції і лемківського сепаратизму.
Запізнання, інтеґрація, співпраця
– Міґранти – це підкріплення для структур організації, – зазначав Петро Тима, голова ОУП.
Але чи в міґрантів є потреба бути в ОУП? У середовищі українців-міґрантів постійно з’являються нові люди. Напевно для багатьох міґрантів ОУП було б потрібне до того, щоб полагодити документи, наприклад, на перебування в Польщі. Як відомо, організація цим не займається. Однак допомагати українцям можна в інший спосіб.
– Коли до нас хтось звертається за допомогою, то даваймо такій людині інформації, контакти до інституцій, де можуть знайти підтримку. Одночасно інформуймо їх про нашу діяльність, – говорила Анна Кертичак, член Головної управи ОУП, модератор дискусії. Таке взаємне пізнання може бути імпульсом до встановлення співпраці.
Ґрунтом до спільних дій можуть бути теж акції допомоги Україні, які в реґіоні, здебільшого, разом організовують структури ОУП та греко-католицькі парафії.
У самій Лігниці в інтеґрації місцевих українців і тих, що приїхали в останні роки з України, може допомогти школа. В українській гімназії та ліцеї, ініціативи яких підтримує ОУП, навчається 107 учнів. Третина з них – це діти з українським громадянством.
– Більшість приїхала до нас зі своїми батьками. Половина тих сімей тут залишиться, – заявила А. Гаврильчак- Маланчак.
Тому є надія, що навіть після закінчення дітьми навчання ці батьки будуть підтримувати зв’язок із середовищем української меншини.
Місцем, де міґранти відчують підтримку ОУП, може бути, зокрема, домівка.
– Відомо, що громадяни України не мусять вивчати пісні, пізнавати фольклор. Але в домівці можуть відбуватися уроки польської мови. І тоді, може, вони до нас прийдуть, – міркувала Оксана Терефенко, яка починає включатися у працю вроцлавського гуртка ОУП.
Домівки, як показує дійсність, також можуть бути полем обміну досвідом між молоддю з України та Польщі.
– У нашій домівці українці з меншини мають театральні майстер-класи, а паралельно в другому залі студенти з України вчаться танцювати сальсу. Звичайно, що кожна група має свою окрему культурну програму, але саме тут їхні стежки перетинаються, – відмічала Ельжбета Ґжеляк, член ланки ОУП у Вроцлаві.
Розподілити завдання
Молодь, а точніше її невелика численність у структурах організації, – це не нова проблема об’єднання, проте сьогодні молодих в організації щораз менше. Тому Б. Пецушок вважає, що особливо зараз існує потреба «свіжої крові».
З’явилося кілька думок про те, як змінити ситуацію. Одна з них – це доручати молодому поколінню виконувати окремі завдання не лише при нагоді якихось концертів. Це сьогодні спрацьовує у Ґданську, а останнім часом так само й у Вроцлаві.
– Молодь отримала сиґнал, що треба допомогти при ремонті домівки. До праці зголосилося 40 осіб. Тепер почуваємося відповідальними за це місце, бо ми вклали свою працю. Але найважливіше, що нам довірили, – сказала О. Терефенко, наймолодша учасниця лігницької конференції.
Треба додати, що актуально молоді у Вроцлаві доручено організувати «Маланку».
У свою чергу, Лідія Святківська з Ґожова-Великопольського відмітила, що молода людина мусить бачити реальну користь від громадської діяльності.
– Для молодої людини це козир, коли у своєму резюме (СV) зможе написати, що як волонтер брала участь у реалізації того чи іншого проекту, – говорила Л. Святківська, на думку якої у громадську працю можна залучати навіть шкільну молодь. – Зорганізуймо у Лігниці свято вулиці Шевченка, на якій стоїть наша школа. Хай самі учні до цього будуть причетні.
І все ж, на думку П. Тими, потрібно перш за все провести «реманент» організації, щоб ця молодь не функціонувала в її реґіональних структурах віртуально.
Без сумніву, можна ствердити, що молодих людей зараз найбільше у великих міських осередках, тому саме ці ланки можуть найшвидше розраховувати на «свіжу кров».
Обговорюючи виклики, які стоять перед ОУП, присутні звернули увагу і на проблему асиміляції та мови.
І. Саламон зазначив, що фундаментом тотожності є дім, тобто сім’я, а також церква й організація. Сьогодні ОУП великою мірою свої зусилля витрачає на реалізацію культурних проектів і популяризацію культури.
На думку голови ОУП, щоб організація надалі лишалася фундаментом, їй тепер необхідно зайнятися мовним питанням.
– Не маємо курсів української мови для людей середнього віку. А, наприклад, кашуби мають опрацьовану систему навчання кашубської мови на всіх вікових рівнях – від садочка до пенсіонера. Тому ця мова відроджується. Ми вже показали, що вміємо популяризувати нашу культуру. Тепер треба зайнятися собою, – переконував П. Тима.
* * *
На лігницькій конференції почесними грамотами ОУП нагороджено Анну Наконечну, Лідію Святківську, Ірину Ванатко, Стефанію Яворницьку, Ірину Борущак-Губ’як, Дороту Прибитень, Ельжбєту Ґжеляк, Олену Калитку, Софію Стиранку, Анну Гаврильчак-Маланчак, Ігоря Саламона, Олега Герейчака, Миколу Табаку, Мар’яна Шаґалу, Ярослава Бзделя, Михайла Стиранку, Богдана Калитку, Михайла Бзделя, Івана Пецуха, Дарія Павлищи, Зенона Пелешка, Василя Пецушка, Осипа Павлищи, Івана Олійника, Адама Вевюрку та посмертно Василя Сподарика. ■
