Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №24, 2015-06-13
У Польському театрі у Варшаві 27 травня відбулася дебата про долю української інтеліґенції у ХХ столітті та її наслідки для сучасної України.
Мати дисидентства
Польський театр у Варшаві та Об’єднання українців у Польщі спільно підготували цикл зустрічей, намір котрих – наблизити польському глядачеві важкі питання історії українського суспільства. У квітні відбувся перший вечір, який був присвячений українській дисидентці Надії Суровцовій. Про цю історичну постать мало хто знає не лише в Польщі, але й в Україні. Тому у травневій дебаті «Інтеліґенція в жорнах історії ХХ століття. Україна. Польща. Європа», у якій взяли участь українська письменниця Оксана Забужко, головний редактор «Газети виборчої» Адам Міхник, польський історик та літературний критик проф. Анджей Менцвель і голова ОУП Петро Тима, не бракувало голосів, які зверталися до долі Н. Суровцової та історії, яку вона зберегла у своїх спогадах.
«Можна сказати, що вона була матір’ю українських дисидентів», – говорила про Суровцову Оксана Забужко. Українська письменниця пригадала, що саме Суровцова внесла великий вклад у відродження Умані, де вона жила. Дисидентка боролася за збереження архітектурних пам’яток, зокрема пов’язаних з єврейською історією міста. Письменниця зазначила, що було це можливе завдяки тому, що Н. Суровцова мала велику пошану й авторитет серед людей. Ця пошана була вже тоді, коли Н. Суровцова відбувала заслання на Колимі. «Коли біля дисидентки проходила колона солдатів, вони знімали перед нею шапки. Цей факт може засвідчити, яку вона мала сильну особистість. Не знаю, яка інша зірка політики тішилася такою репутацією. Вона мала в собі жіночу мудрість. Для мене, як українки, важливе те, що в нашій культурі була така постать, бо це переконує мене, що ми мусимо вистояти. Вона для нас є взірцем», – ствердила О. Забужко. На думку письменниці, спогади, які записала і зберегла дисидентка, мають бути уроком для України, Польщі, Європи та взагалі для Заходу.
«Обман під назвою „Радянський Союз” був особливо привабливим для інтелектуалістів, митців, для їх артистичної свідомості. Все почалося ще перед більшовицькою революцією і триває дотепер», – сказала О. Забужко, звертаючи увагу на сьогодення: «Схильність до тоталітаризму є десь у людській натурі. Вона існує в кожному мирному суспільстві і в кожну хвилину може бути розбуджена. Дуже легко вказати, кого ненавидите. Це не питання ідеології, а технології, бо насправді це пік тоталітаризму. Тому путінська або радше сурковська версія тоталітаризму є набагато майстернішою, ніж сталінська чи гітлерівська».
Недовершена історія триває
Основною метою «Українських вечорів», яких має бути щонайменше чотири, є показати різні аспекти досвіду української та польської інтеліґенції ХХ століття також у широкому європейському аспекті. Ці дискусії повинні допомогти краще зрозуміти сучасних українців, їх протести на київському Майдані, змагання України з російською аґресією, сучасний вибір тотожності і ставлення до історії, а також дорогу для збереження цієї тотожності. Проте, як зазначив А. Міхник, який модерував зустріч, сьогодні у Польщі важко погодитися з цим питанням.
«У нас ніхто не має відваги з цим змиритися. А виникає це з наших комплексів. Тому щораз під впливом і натиском Росії ми повертаємося до теми Волині. З іншого боку, ми не хочемо в Польщі говорити не лише про пацифікації українських сіл, але і про факт, що не хотіли українського університету у Львові», – відмічав А. Міхник, який звернув увагу, що після програшу Пілсудського і Петлюри українській інтеліґенції не залишено жодного вибору. Тим більше його не було після підписання польсько-російського договору. «Тому для української інтеліґенції реальним виходом стала радянська Україна», – говорив головний редактор «Газети виборчої».
Про вплив історії на сьогоднішні відносини Польщі та України висловив свою думку і польський історик та літературний критик проф. Анджей Менцвель: «У Росії донині говориться про західні землі України „західне губернаторство”, а в Польщі – про „забрані землі”. Така номенклатура й надалі існує в кресових середовищах». Таке мислення, як звернув увагу А. Менцвель, не є доброю платформою для співпраці сьогоднішніх польських та українських інтелектуалістів.
* * *
Цикл зустрічей відбувається під патронатом посла України у Польщі Андрія Дещиці. Крім представника дипломатичної установи України, на дискусії були присутні спікер Сенату Польщі Боґдан Борусевич, артистичний директор Польського театру Ярослав Ґраєвський, публіцистка Іза Хруслінська, дружина польського диcидента і політичного діяча Яцека Куроня Данута Куронь. Крім українських та польських жителів міста, у події взяли участь і гості з Перемишля, серед них вчителі та учні перемиської шашкевичівки. У майбутньому передбачено ще два «Українські вечори», які будуть присвячені Данилові Шумуку, дисидентові й учаснику українського руху опору, а також Голодоморові в Україні. ■
