Павло Лоза ■ ГРОМАДА ■ №10, 2013-03-10
Тарас Шевченко великим поетом був, бо… бо був українцем. Не завжди і не для всіх він був «прийнятним» – ані за життя, ані тим більше після смерті. Тому часто Кобзар для українців і в Україні, і за її межами ставав символом української долі. До Канева на могилу поета люди їздили немов до святого місця, а один з його віршів став неофіційним гімном України – ще тоді, коли вона була частиною Радянського Союзу. З другого боку, сама влада оголошувала Шевченка «своїм» і підтверджувала це, дозволяючи ставити поетові пам’ятники.
Але сьогодні – зовсім інші часи: є вільна Україна, а ситуація українців у діаспорі є іншою. Питання: де ж в цьому місце для Шевченка?
Мета
Знайомство з Шевченком у когось почалося вдома, у когось – тоді, коли він приходив на заняття до пункту навчання української мови, ще в інших – у початковій школі… І так аж до університету. Здебільшого наша любов до генія починається від ознайомлення з його віршами, біографією, тому в декого може з’явитися думка: навіщо з малими учнями «товкти» такі речі? Проте, як виявляється, це має свою мету.
– Сьогодні, коли навчаю своїх учнів, то починаю від творчості та біографії поета. Але зразу намагаюся показати постать Шевченка з різних точок зору. Наприклад, коли говорю про Шевченка-кріпака, то показую історичну ситуацію всього народу, а при цьому підкреслюю й сучасні проблеми – наприклад, права людини. Отже, говоримо не лише про конкретну людину: поширюється мислення учня через усвідомлення різних історичних та державних процесів, – пояснює вчитель української мови з Бартошиць Мирослав Дрозд.
Чергова справа – коли на Шевченкових вечорах рік у рік глядач бачить однакову програму, де наймолодші укотре декламують поезію, це може мало приваблювати. Проте й тут варто задуматися над другою стороною медалі: невідомо, чи це не матиме впливу на майбутнє молодої людини. Можливо, у кінцевому результаті саме завдяки Шевченковим роковинам ми шукаємо альтернативи, сягаючи по Андруховича, Іздрика, Забужко та інших. А чергова справа – через те, що людина отримала в дитинстві, у дорослому житті, навіть попри відсутність її в українському житті, вона надалі лишається українцем.
Ориґінальність
Сам поет у світі є «візитною карткою» українців, а для нас самих – навіть іконою. Вважається, що людям легко було сприймати поезію Шевченка не лише через її зміст, але й з огляду на її мелодійність. З другого боку, щоб популяризувати її сьогодні, треба шукати різнорідних ориґінальних способів. Подібно як і з Шекспіром, Шевченка можна адаптувати на сучасний ґрунт. Саме за такою формулою минулого року почала працювати молодь у Ґданську – там фраґменти творів з «Кобзаря» уклали в одну суцільну історію і перенесли її в сучасні реалії. Це був нестандартний підхід до Шевченка, адже ж усе було показане в гумористичній манері. Результат? Публіка, навіть старшого віку, дуже добре сприйняла виставу.
– Не думаю, що нині важливе те, що Шевченко мав на думці, оскільки він помер понад 150 років тому. Важливо знайти якесь сучасне віднесення до змісту його творів. Напевно є багато сучасних письменників, які писали п’єси на основі творчості та життя Шевченка. Знаю, що це може й важко, але ми мусимо самі хотіти бути більш ориґінальними, – говорить Оксана Терефенко, студентка Вокально-акторської студії у Ґдині та член ґданського молодіжного театру «НаВпаки».
Цього року ґданщани на Шевченкові роковини готуюють виставу про повернення останків поета з Петербурґа до Києва.
– Важко щось таке зробити, коли в історії домінує сум! Проте головне – віднестися до сучасності, до нашого теперішнього життя й використовувати власний досвід, – міркує О. Терефенко.
Мода
Вірші Кобзаря не один композитор поклав на музику, а деякі з цих творів вміщаються в музичному каноні патріотичних чи народних пісень. Серед них найбільш відомі – «Заповіт» і «Реве та стогне», пісні, які у радянські часи стали неофіційним гімном України. Навіть коли їх співають сьогодні, глядачі концерту підносяться з сидінь. Творчість Шевченка можна почути не лише в аранжуванні й обробці хорів та оперних чи естрадних співаків – нею почали користуватися сучасні музичні ансамблі.
Лідер групи «Кому вниз» Андрій Середа – один з тих митців, хто у власній творчості найбільше звертається до Шевченка. Його рок-гурт за час свого існування склав музику до кількох Шевченкових віршів («Розрита могила», «До Основ’яненка», «Не нарікаю я на Бога», «Суботів» тощо). Але творчістю поета користується і «Скрябін», який виконує вірш «Не однаково мені» в жанрі альтернативної електроніки, теж рок-поп ансамбль «Фата морґана» з твором «Зоре моя вечірняя». Чергові гурти – це гіп-гоповий «Кобзар», який співає пісню «Косарі», деф-металевий гурт «Сокира Перуна» з віршем «Гомоніла Україна», «Мертвий півень» з Шевченковим «Заповітом», а останнім часом по «Епілог» сягнули гурти «Гайдамаки» та «Козак систем». Не один раз на Молодіжних ярмарках у Ґданську можна було почути твори Шевченка в аранжуванні українських колективів з Польщі.
Шевченковими фразами користуються не лише в музиці. Для прикладу, в інтернет-крамницях, не кажучи вже про різноманітні прилавки в Україні й на українських заходах у Польщі, можемо купити футболку з портретом Кобзаря та поміщеними на ній фразами з його віршів. Тут домінують написи: «І вражою злою кров’ю волю окропіте», «Кохайтеся чорнобриві та не з москалями», також просто «SHE», де поета зображено на мотив Че Ґевари.
Зображення поета наявні й в сучасному мистецтві, у поп-арті та street-арті. Мотивами з Шевченком захопився молодий художник Станіслав Сілантьєв. його вистава «Agricultura» супроводжувалася жвавими конфліктами в культурних, а навіть політичних колах. На деяких полотнах він зобразив українського генія поруч із кенґуру чи носорогом. Звісно, такі роботи однозначно засуджено як «антидержавні» й «антипатріотичні». Як видно, Шевченка і далі вважають національним добром, якого «приватизувати» не можна.
Шевченко топлес
Дехто вважає, що Т. Шевченко через свою творчість був найкращим політиком, якого мала Україна. Тому сьогодні за допомогою його слів політики намагаються потрапити до «українських сердець», або «виборців». Коли український футболіст Андрій Шевченко виступав у передачі в ефірі Першого національного каналу України, він сказав, що вивчає українську мову – і, можливо, для підтвердження своїх слів звернувся до творчості поета. «Є деякі речі, які доводиться пояснювати російською мовою. Я зараз вивчаю українську мову. Мені дуже нра… [затинається, не закінчивши російське «нравітся» – «подобається»]. Не просто подобається, це моя рідна мова», – заявляв він. Коментуючи закон про мовну політику й інші питання, які стосувалися України, сперся саме на вірш Кобзаря «Якби ви знали, паничі».
Цим же віршем скористався жіночий рух «Фемен», який спільно з порталом comments.ua започаткував поетичний проект «Рима Гола». У його рамках щотижня мали лунати класичні і сучасні українські вірші, які, на думку ініціаторок, мають гостру сьогоденну актуальність. Проект відкривався твором Т. Шевченка у виконанні однієї з лідерок «Фемену», Олександри Шевченко, яка, сидячи на пам’ятнику поета в Києві, декламувала «Якби ви знали, паничі». Звичайно, активістка вірш озвучила в характерній для себе манері – топлес.
«Гаряченька штучка»
Важко сказати, чи сьогодні Шевченко серед українців стає менш відомим чи менш популярним. Ситуація зі ставленням до поета напевно змінилася, якщо порівняти її з радянськими часами. Однак сьогодні поет лишається візитною карткою та символом українців. Щоправда, у наших хатах у Польщі щораз менше трапляються ситуації, коли на стіні висить портрет поета чи стоїть поетів «Кобзар» на полиці серед інших книжок (здебільшого таке можна помітити ще в українських світлицях-домівках). Проте в уяві інших націй українці функціонують як ті, у яких на стіні мусить бути портрет Т. Шевченка. Цей мотив був використаний в одній серії популярного телесеріалу «Доктор Гаус». Згідно з сюжетом, Гаус одружився з українкою Домінікою Петровою, щоб допомогти їй отримати «ґрін-карту», а з нею – право на проживання та роботу у США. Як виявляється, імміґраційна служба країни перевіряє шлюб Гауса та Петрової, тому ті готуються, щоб пройти успішно перевірку службовців. Гаус вішає вдома портрет Шевченка зі словами: «Твоя бабця – гаряченька штучка!». На те Домініка відповідає: «Це Тарас Шевченко – великий український поет».
Для нас
Чи сьогодні Шевченко для нас інший, ніж колись? Здавалося б, що залишається незмінним. коли говорити про нього, то для нас річ очевидна: Т. Шевченко – великий український поет, геній. Ми віддаємо йому шану (найчастіше при нагоді роковин – до дня народження і смерті поета), але теж з нашої ініціативи у Польщі названо вулиці та школу його іменем, встановлено пам’ятники, меморіальні дошки. Це показує, що Кобзар функціонує в нашій уяві. Однак змінювати цю ситуацію різними шляхами або робити його модним насилу – це, здається, ненатурально. І неможливо. ■
