Наталя Кравчук ■ ПОДІЇ ■ 2009-06-03
{mosimage}
Світлана Яковлева з України, яка 13 років проживає в Польщі і вже протягом року бореться зі страшною хворобою – раком, 19 травня отримала громадянство Польщі. Трійці дітей також признано польське громадянство (четверта дитина була визнана батьком -поляком і від народження мала польське громадянство). Крім цього, всі діти – з огляду на дотеперішнє українське громадянство матері – до 18 року життя матимуть подвійне громадянство. Швидке рішення про надання їм польського громадянства прийняв президент Польщі Лех Качинський, до якого, за сприянням голови ОУП Петра Тими, виступив з внеском Фонд “Проксенос”, який допомагає імміґрантам зі Сходу, що мають складні юридичні справи або проблеми зі здоров’ям.
Від самого початку до справи Світлани всі підходили винятково сердечно. Управління у справах іноземців відразу показало нам зелене світло, щоб вийти з її заплутаної юридичної ситуації (вже 8 років перебувала тут нелеґально). Ґенеральне консульство України відразу вийшло їй назустріч і продовжило дійсність її паспорта, у який вписали також дітей.
Кожна телевізійна програма знаходила час, щоб кількакратно наголошувати ситуацію Світлани. Центральні друковані видання (“Gazeta Wyborcza”, “Super Ekspress”, “Наше слово”) зі знімками і текстом про Світлану виходили на перші сторінки газет. З увагою до її проблем підійшли як керівництво ОУП, Союз українок, так і парохи та вірні українських парафій у Польщі.
Вістка про складну Вістка про складну ситуацію Світлани дійшла й над Дніпро, звідки київські щоденники (у більшості російськомовні) зверталися до нас про детальнішу інформацію. Останнім часом московське телебачення настільки зацікавилося долею Світлани, що готує двійку старших дітей з довіреним опікуном на поїздку до Москви для запису передачі.
Про Світлану стало голосно рік тому, коли люди доброї волі поцікавилися її долею. Тиха, скромна, працьовита жінка не нарікала на те, що сама виховує четверо дітей (9, 8, 3 і 1,5 рочки), не маючи аліментів від їхніх батьків. Жоден з них і досі не цікавиться, за що вони живуть. Зате діти обдаровані великою материнською любов’ю.
Тільки прабабця наймолодшої Патриції – Зузанна емоційно зв’язана з правнучкою і розділяє зі Світланою щоденні клопоти. А Світлана, щоб дітям не бракувало на хліб і книжки, стояла біля вуличного прилавка у Воломіні і торгувала одягом, привезеним з базару… На жаль, рак матки зламав її. Жителі міста знали Світлану і швидко організували акцію фінансової допомоги, щоб мала гроші хоча на перший візит у лікаряспеціаліста.
А потім до справи включилися з повною відповідальністю теперішні лідери Фонду і Світланині проблеми наголосили мас- медіа. Акція принесла несподівані результати. На банківські рахунки “Caritas Polska” і Карітас Перемисько -Варшавської єпархії УГКЦ тисячі жертводавців внесли допомогу. Грошей вистачило не тільки на спеціалістичне лікування в Центрі онкології (кілька радіо та хімікотерапій), але й на те, щоб винайняти житло (3 маленькі кімнатки) і на скромне прожиття, бо Світлана мусила перестати займатися торгівлею. Розрахування на основі рахунків за продукти, ліки і лікування веде “Caritas Polska”.
Прикро, але Світлана, попри велику завзятість, героїчну боротьбу з хворобою, останнім часом щораз більше втрачає сили. Підступна хвороба дала про себе знати в дихальних шляхах. Світлана втратила захисний імунітет і хвороба атакує з подвоєною силою. Лікарі втрачають надію на оздоровлення Світлани. Натомість, на щастя, її надія не покидає, бо ж має для кого жити і ким радіти. Діти чудово розвиваються, двоє старших ходять до школи і добре вчаться, а молодші з радістю бігають у дитсадок і ясла.
Два місяці тому із Сум, звідки походить Світлана, приїхала її 20-літня дочка Аліна і допомагає мамі у щоденних турботах. Фонд “Проксенос” робить заходи, щоб замінити візу для доні на толероване перебування (на 1 рік з шансом на продовження).
Вістка з останньої хвилини: Світлана вирішила рятуватися ще за допомогою нетрадиційної медицини – просила завезти її до лікаря-цілителя з Хорватії, який приймає коло Радома. А нам залишається й надалі слати Світлані енергію і молитви до Бога, що допоможе їй зміцнитися, бо духом вона ще сильна і тверда. Ні в якому разі не втрачає надії.
“Наше слово” №23, 7 червня 2009 року {moscomment}
