Олена Цікуй ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №11, 2016-03-13
Krystyna Czerni, Nowosielski w Małopolsce. Sztuka sakralna, zdjęcia Marian Curzydło, Małopolska Fundacja Muzeum Sztuki Współczesnej, Kraków, 2015.
«Я дуже люблю Краків і не уявляю собі життя в іншому місті…», – такими словами Юрія Новосільського починається альбом «Новосільський у Малопольщі. Сакральне мистецтво», результат співпраці Кристини Черні і фотографа Мар’яна Цужидла. Альбом повинен придбати кожний шанувальник Новосільського і кожний любитель сакрального мистецтва. Розміщені в ньому фотографії, цитати, історії, пов’язані з конкретними реалізаціями, розповідають про незвичну долю творів мистецтва в сучасному світі.
Цей альбом – справжній бальзам для очей. Особливо захоплює професійний графічний проект, що передає кольори, які використовував Новосільський. Проект тонко підкреслює красу високоякісних фотографій, але графічний вигляд – це не найбільша цінність альбому. Найцікавішим є, на мою думку, представлення долі шедеврів, часом ласкавої, а часом – ні…
Віруючі в Орішкові: «Занадто кольорове, надто католицьке»
Православна церква Успіння Пресвятої Богородиці в Кракові, рідна церква художника. Посеред збережених у храмі об’єктів є один з найгарніших іконостасів Новосільського, створений 1966 р. Це іконостас для православної церкви в Орішкові на Підляшші. Після розміщення іконостасу у святині, парафіяни ствердили, що об’єкт занадто кольоровий, тим самим занадто католицький для православного інтер’єру. Іконостас відіслано до Кракова, де до сьогодні він на другому поверсі церкви функціонує як музейний експонат.
Окраса церковної крамниці
Схожа ситуація трапилася з іконостасом, що його Новосільський створив для краківських греко-католиків. Новосільський щиро поважав релігію дитинства. своїми іконами підтримував її розвиток у тяжкий для греко-католиків час. Виготовлений живописцем іконостас для каплиці святої Дороти в костелі августинів був освячений 1972 р. і служив парафіянам аж до 2001 р., тобто до часу, коли греко-католикам віддали церкву святого Норберта. У головному просторі храму на вулиці Вісльній не знайшлось, однак, місця для іконостасу сучасного художника (центр храму займає іконостас, який виконали Ян Матейко і Тадеуш Стриєнський). Частково розібраний іконостас Новосільського тепер зберігають у бічному залі греко-католицької церкви, де міститься церковна крамниця.
Щоб показати іконостас таким, який він був перед розібранням, автори альбому «склали» його за допомогою комп’ютерної графіки. Завдяки цьому ми можемо побачити об’єкт таким, який він був у задумі іконописця.
Сумна доля ікони
Одним із місць, які з метою документування відвідали автори, є Тинець, де ікони художника збережені в каплиці сестер облатанок Серця Ісусового. Сестри спочатку вважали ці ікони занадто аванґардними і сховали їх у погріб, але після видання книжки про творчість Новосільського у видавництві «Знак» до каплиці почали приходити студенти і розпитувати про ікони. Тоді сестри визнали, що не усвідомлювали собі важливості ікон Новосільського для культури і вирішили поставити їх у належному місці. На жаль, не всім шедеврам Новосільського так пощастило.
Кому в нас потрібне візантійське мистецтво?
Доля ікон, схованих у погребах, не така трагічна, як доля стінних розписів. Прикладів, на жаль, багато. В костелі у Збилітковій Горі відбулася перша, створена в 1956–1957р.р. самостійна реалізація Новосільського для римо-католицького храму. В середині 90-х рр. увесь стінний розпис, що його митець створив у пресвітері, був замальований. За словами римо-католицького священика Єжи Аблевича, візантійський стиль Новосільського ніколи не отримав схвалення парафіянами, люди не могли дивитися на «карикатурне представлення біблійних постатей». Тому священик попросив місцевого художника виправити «скандальні помилки» митця.
Подібний випадок стався і в Ольшинах – унаслідок аматорського відновлення 2015 р. нині розпис Новосільського можемо побачити лише на фотографіях. Для порівняння автори розмістили в книжці світлини об’єктів до і після реставрації. Результати «відновлення» вражають. От і не знати, чи плакати, чи сміятись.
Митець у «чистилищі»
Подібних прикладів трагічної долі описаних в альбомі шедеврів – багато. За словами К. Черні, видатні митці після смерті йдуть на деякий час до «чистилища», де вирішується їхня доля, вирішується, чи їх творчість будуть шанувати, чи про неї забудуть.
Альбом «Новосільський в Малопольщі. Сакральне мистецтво» – це щось більше, ніж дуже естетичний каталог фотографій ікон і розписів Ю. Новосільського. Трохи дивує, що саме сакральне мистецтво художника викликає стільки суперечок. Дивує також, що творець, який присвятив життя ідеї екуменізму, православним зараз здається «занадто католицьким», а католикам – «занадто візантійським». Бажанням автора було, щоб його ікони і розписи служили християнам незалежно від віровизнання. Популяризація його творчості, прикладом якої і є згадана публікація, допомагає збутися волі митця. ■
