(гс) ■ ГРОМАДА ■ №12, 2016-03-20
Успішному поверненню Народного дому українській громаді (2011 р.) передували десятки років клопотань. Пригадаймо деякі моменти цього шляху.
Початок
Офіційне відкриття й освячення НД, побудованого з пожертв української громади, відбулося 1904 р. Він відразу став центром місцевого українського культурного та економічного життя. Ця карта обривається після ІІ Світової війни і виселення українців у рамках Акції «Вісла». Дім завмирає і нищіє. Останнє буде постійною складовою його дійсності в руках комуністичної державної та місцевої самоврядної влади. Від повної руїни будинок завжди захищають українці. За формальне повернення НД виступало засноване 1956 р. Українське суспільно-культурне товариство (УСКТ) і члени первісного власника будинку, значить Товариства «Український народний дім», які в ньому діяли. Заходи УСКТ не завершуються успіхом, хоч структура до кінця існування і перетворення 1990 р. в Об’єднання українців у Польщі (ОУП) мала право користуватись частиною приміщень. ОУП від початку свого існування бореться за «перлину над Сяном».
Самоврядна «доброзичливість»
Вже на початку 90-х рр. появляється модель, у якій будинок із засобів, підпорядкованих державі, мав би перейти до міста Перемишля, яке повернуло б його українцям. Однак самоврядування, отримавши НД, відразу забажало якусь нерухомість взамін. Найбільше підходив будинок, орендований містом від Греко-католицької церкви. Потім самоврядна влада придумала ще іншу модель: погодилася віддати НД тоді, коли поляки у Львові отримають нерухомість для своєї діяльності. Це була особлива відкритість для українських справ. Її демонстрували ще тоді, коли подавали українців у суд. Предметом позову була несплата за оренду, хоч самоврядний господар будинку ніколи не відповів за доведення його до технічної руїни. Її розмір лише частково демонстрував дірявий дах, нищення театрального залу, залиті українські архіви, елевація, що відпадала, а це загрожувало перехожим тощо. Українці, взявши на себе ремонтні обов’язки, вирішили, що їм належиться пільга у сплаті оренди. Пільги не отримали. З огляду на такі факти, відносно швидко стало зрозуміло, що справа не вирішиться на місцевому, а лише на державному рівні.
Розблокування
Але й тут усе було непросто. Своєрідними заложниками ставали осідки для української громади в Перемишлі та польської – у Львові. Наприклад, одна з обговорюваних на рівні президентів Польщі та України концепцій говорила про «бартерний обмін»: поляки дарують українцям НД, а українська влада – ділянку у Львові польській меншині. Однак такий механізм не спрацював, а сторони узгодили вирішувати справу на комерційних умовах: кожна купує в сусіда предметні осідки для своїх громад. Старанням українських лідерів проблема НД потрапляє до Альтернативного рапорту реалізації Польщею Рамкової конвенції Ради Європи про захист прав меншин. У документі прямо говориться про небезпечне поєднування справи повернення НД з питаннями міждержавних польсько-українських відносин. Наприкінці 2007 р. ОУП просить польського прем’єр-міністра Дональда Туска посприяти поверненню НД. І десь на цьому етапі процес розблоковується, хоч триває ще майже чотири роки.
В українські руки
По дорозі місто Перемишль уточнить свої компенсаційні вимоги, НД відвідають міністри і депутати Сейму Польщі, а представники української влади двічі заявлятимуть про виділення коштів на придбання НД українською громадою в Польщі. Появиться також офіційне підтвердження того, що Міністерство національної безпеки Польщі погоджується передати перемиському самоврядуванню свою нерухомість. Врешті у вересні 2009 р. з’являється історична постанова Ради міста Перемишля, в якій висловлено згоду на заміну будинків, що й відкрило українцям дорогу до повернення НД. Закінчення цієї одіссеї відбулося 21 березня 2011 р. Саме тоді в нотаріальних документах про продаж НД появляється в ролі власника ОУП. Цього дня вперше у формально власному Домі улаштовано врочисте святкування його повернення та шевченківський концерт. Одним з символічних моментів було вручення перемиським малюкам підписаного кілька годин раніше нотаріального акту власності. Цей жест відбувся в супроводі слів про те, що всі клопотання навколо НД відбувалися саме з думкою про чергові покоління українців у Польщі: «Наші діди його будували, батьки відстоювали, а нам треба його воскресити».
Варто пригадати, що подібне свято щодо свого осідку врешті кілька місяців тому відзначали поляки у Львові. Отже, справу вдалося вирішити, не роблячи нікого заложником, до чого спільно і послідовно закликали українські лідери у Польщі, і польські – в Україні.
