Ігор Горків ■ ГРОМАДА ■ №12, 2016-03-20
Час від часу в розмовах можна почути, що ремонт Народного дому повинні підтримувати найбагатші великими сумами, бо коли вплачувати 20 чи 30 зл., то це не має жодного значення при такому масштабі робіт. Дехто додає, що соромно вплачувати кілька чи кількадесят злотих, мовляв, підтримка НД – це діло підприємців, які у своєму бюджеті навіть і не помічають більшої пожертви.
Хтось може сказати – це правда. Однак останні 3 роки свідчать про дещо інше. За цей час незліченна кількість жертводавців змогла забезпечити Євромайдан та українських солдатів харчами, бронежилетами, ліками, оновити військову техніку чи купити її. Це вдається завдяки жертовності багатьох осіб – і тих, з невеликим домашнім бюджетом, і тих, прізвища яких можна шукати у списку найбагатших людей країни. Розуміння важливості якоїсь ідеї серед багатьох людей, помножене на їхні пожертви, дає дивовижні результати. Коли невелику суму грошей вплатить кількасот, тисяча чи мільйон людей, то отримаємо велику суму грошей.
У списку жертводавців Народного дому вирізняється група осіб, які підтримують його відбудову кожного місяця. Варто повторити – кожного місяця. Це 28 осіб/сімей (далі у тексті – осіб), які щомісяця вплачують пожертви на Народний дім. Їхні пожертви – від 8 зл. до 100 зл., які склали вже суму приблизно 12 тис. зл. Сьогодні вони разом вплачують 1023 зл. кожного місяця. Протягом одного року ці особи вплатять на відбудову НД 12 276 зл. Варто додати, що дехто з цього кола робить щомісячний внесок уже 3 роки, а дехто приєднався 2016 р.
Марія Мричко з Перемишля, як перша з Польщі встановила собі постійні перерахунки зі свого банківського рахунку. Для неї вчительки-пенсіонерки така форма вплат є дуже зручною і не коштує зусиль, а навіть можна й забути про це добре діло. «Можна дати в банку доручення (zlecenie stałe) до відкликання або на строк та вказати, яку суму. Не мушу ходити кожного місяця, щоб робити перерахунок, бо то би було тяжко і я б, може, не завжди про це пам’ятала. А так банк сам передає на рахунок Народного дому наші гроші. У банку даємо розпорядження, це є безкоштовно», – наголошує на перевагах постійних перерахунків М. Мричко. Щомісячні вплати об’єднують різні покоління. «Спочатку я думала, що вплачувати 8 зл. місячно це соромно, – говорить студентка Олена Боднар з Білого Бору, – але потім подумала, що після року це буде майже 100 зл., а після 5 років – майже п’ятсот. А такої вплати в жоден спосіб не відчуваю, бо це мала, символічна сума». Додає, що якби так зробило більше студентів, то результат був би значно кращий.
Успіх у масовості таких пожертв бачить Петро Куцаб з Перемишля, який кілька років тому завершив навчання і нещодавно почав перераховувати на банківський рахунок комітету 30 зл. щомісячно. На його думку, у відбудову НД може включитися кожен: «Тепер є така потреба, і не мусимо чекати, аж поки в житті доробимося багатства. Кожен має можливість щомісяця вплатити невелику кількість грошей». Як відомо, ідея малих постійних вплат – не нова. Торік в Інтернеті був опублікований заклик вплачувати щомісячно дрібні пожертви на ремонт НД. Це сподобалося Юлії Дошні, яка від березня 2015 р. дарує невеликі пожертви на Народний дім, які не обтяжують домашнього бюджету. «Бо мам іщи на виховані двох синів, котри за хвилю підут на студія, а знам, же ситуація українців, особливо в Перемишлі, не є найкраща – так, якби не мали свойого дому. Я би хотіла, жеби мали своє місце на землі (…) Барз мі ся сподобала тота ідея (малих щомісячних вплат – іг), то був гарний заклик», – ділиться думкою відома лемківська співачка. На другому кінці Польщі мешканець Ельблонґа, проте уродженець с. Молодовичів, Станіслав Шмигельський бачить додаткову перевагу постійного меценату – малими пожертвами він може підтримувати різні ініціативи: «Я вплачую не тільки на ремонт Народного дому. Ми будуємо в Ельблонзі церкву і парафіяльний дім». Вплачуючи кожного місяця невеликі суми, С. Шмигельський може підтримати будову рідної святині в Ельблонзі та відбудову Народного дому в Перемишлі. «Доки живу, то буду вплачувати», – запевняє він.
Можна дати волю уяві й подумати, якщо би група «дрібних» жертводавців збільшилася в 10 разів, то ми мали б через рік понад 120 тис. зл., а якщо б «дрібні» збільшилися в 100 разів… Можна глянути на цю справу ще з іншого боку. Якби всі дотеперішні «дрібні» жертводавці мешкали в одному воєвідстві, і тільки вони з цього воєвідства вплачували б на ремонт, то їхні невеликі пожертви дали б сьомий результат у рейтинґу на найбільш жертвенну частину Польщі. Але в конкурсі на середній розмір пожертви (у даному випадку це 36,54 зл.) це воєвідство було б на передостанньому місці, тобто перед Свєнтокшиським воєвідством, з якого зовсім немає пожертв. Це ідеально показує, що мінімальні щомісячні вплати на ремонт НД відкривають велику перспективу. ■
