Катерина Прищепа ■ УКРАЇНА ■ 2010-11-24
{mosimage} 17 листопада Верховна Рада розглядала в другому читанні проект Податкового кодексу України. За один день парламентарі схвалили 211 статей – 5 розділів проекту. Оперативність депутатської роботи, однак, порадувала лише окремих членів уряду на чолі з прем’єром Миколою Азаровим. Прийняття Податкового кодексу – його давня мрія. На відміну від прем’єра та інших урядовців, громадяни захвату не відчувають. У той час, як у сесійній залі депутати підтримували одну статтю законопроекту за іншою, під стінами парламенту на акцію протесту зібралися дрібні підприємці з усієї України.
За даними інформаційних аґентств, їх було близько 10 тисяч осіб (за іншими даними 30-40 тис. – ред.). Одночасно з київською, акції протесту проходили і в інших містах України. Ще напередодні припинили роботу і вийшли на акції протесту підприємці у Львові, Чернівцях, Сумах, Харкові, Вінниці, Чернігові, Дніпропетровську.
Головна претензія протестувальників до проекту – відміна частини податкових пільг для малого й середнього бізнесу, які на сьогодні є досить вагомими. По- перше, малий бізнес може працювати, сплачуючи щомісяця єдиний податок – фіксовану суму, яка замінює сплату податку на прибуток, податку на додану вартість тощо. Така система дозволяє дрібному бізнесові значно заощаджувати на веденні податкового обліку і суттєво зменшує суми сплачуваних податків, порівнюючи зі сплатою за загальними правилами.
Арґументів на користь підвищення податку для дрібних підприємців, яких уряд нині пропонує називати самозайнятими особами, є досить багато. На сьогодні максимальна сума щомісячного платежу в Україні складає 200 гривень на місяць, при тому, що із одного найманого працівника в Україні держава збирає податків у розмірі близько 45% від його зарплатні. Більшу частину цієї суми має сплатити роботодавець у вигляді нарахувань на фонд заробітної плати. Не дивно, що багато підприємств зараз пропонують своїм найманим працівникам отримувати статус підприємців, щоб уникнути додаткових податків. Новий Податковий кодекс, відповідно, значно підвищить суму такого платежу. Це, вочевидь, не може подобатися більшості підприємців.
Однак просте підвищення ставки платежу для малих підприємців не могло викликати такого сильного обурення. Врешті-решт, ставки фіксованих платежів в Україні були встановлені ще 2000 р., невдовзі після того, як впроваджено систему спрощеного оподаткування для малих підприємців. Загроза підвищення витрат на податки для малого бізнесу накладається на попередні рішення уряду. Влітку цього року уряд значно підвищив суми, які представники малого бізнесу повинні сплачувати в Пенсійний фонд за себе і за найманих працівників. Дотепер категорія фізичних осіб підприємців взагалі не платила внесків у Пенсійний фонд. Вважалося, що він був включений в обов’язковий щомісячний платіж у 200 гр.
Так тривало аж до 2010 р., коли уряд з’ясував, що проґнозований дефіцит Пенсійного фонду – понад 30 млрд. гривень на рік, і його важко буде компенсувати прямими дотаціями з держбюджету (як робилося дотепер). Офіційний дефіцит держбюджету 2010 складе 252 млрд. гривень. Відповідно, уряд почав шукати спосіб, щоб зібрати більше грошей. Очевидним рішенням стало зобов’язання дрібних підприємців платити більше в Пенсійний фонд. Згідно з постановами уряду, у грудні 2010 р. такий платіж має становити 309 гривень на місяць від особи (це на додачу до 200 гривень обов’язкового платежу). Крім підвищення ставок платежів, новий Податковий кодекс заборонить платити податки за спрощеною схемою багатьом фірмам – залежно від виду їх діяльності. Згідно з проектом кодексу, платити податки в загальному режимі повинні приватні детективи, юристи, аудитори, бухгалтери, інженерні студії, фахівці з підбору персоналу. Це все автоматично означатиме підвищення сум щомісячних платежів і додаткові витрати на ведення ускладненої податкової звітності, або ж на послуги сторонніх бухгалтерів і аудиторів.
На додачу до податків для малого бізнесу, Податковий кодекс передбачає введення двох нових податків для фізичних осіб – податку на нерухомість та податку з прибутку з банківських депозитів. Податок на нерухомість має замінити собою наявні на сьогодні місцеві податки і стати основним джерелом наповнення місцевих бюджетів. Проблема з уведенням цього податку полягає в тому, що в Україні досі не діє єдина система реєстрації документів щодо права власності на нерухомість. Тож багато громадян побоюється, що вони за свої малі квартири платитимуть податки, а можновладці – ні, бо зареєструють свою власність на третіх осіб.
Механізми нарахування податку на доходи з депозитів, передбачені проектом кодексу, змусили фахівців побоюватися за недоторканість банківської таємниці в Україні (до цього слід врахувати, що українські громадяни й українські підприємці, фактично, не мають можливості леґально “виводити” свої гроші за кордон).
Дії Кабміну щодо податкових нововведень вже кілька місяців супроводжуються заявами урядовців про те що, малий бізнес працює переважно в тіні (про це говорив прем’єр М. Азаров). Голова Державного комітету підприємницької діяльності Микола Бродський заявив, що продавці вживаного одягу знищують українську легку промисловість. А віце- прем’єр Борис Колесников у свою чергу сказав, що через дрібних торгівців потерпають мережі роздрібної торгівлі. через це, за його словами, уряд розглядав навіть можливість звільнити роздрібні мережі від податку на прибуток.
Одночасно з декларацією намірів збирати більші податки з дрібних підприємців, уряд оголошує про плани звільнення на кілька років від податку на прибуток цілих великих галузей. Поки що обіцяли 10 років без податку суднобудуванню і текстильній промисловості. Також говорилося про преференції для готельного бізнесу. Таким чином, пільги “грошовитим” підприємствам можуть надаватися за рахунок “дрібноти”.
На фоні цих проблем зовсім губляться позитивні обіцянки проекту. Проект Податкового кодексу передбачає, зокрема, поступове зменшення ставки податку на прибуток підприємств – спочатку з 25% до 19%, а потім до 16%, а податку на додану вартість із 20% до 16%. Справа в тому, що зниження податків збираються розтягнути не менше ніж на 5 років, а заплановані підвищення та нові податки можуть почати діяти вже з 2011. Зважаючи на те, що українська політика часто є непослідовною, зменшення податків до обіцяного рівня підприємці можуть не дочекатися зовсім, бо за рік- півтора уряд – цей чи вже інший – може проявити нові ідеї.
Словом, юридичні новели, які пропонує урядовий проект Податкового кодексу, не залишають жодних сумнівів у тому, що головною метою авторів законопроекту було підвищення податкових зборів у країні. Ідеї створення податкового кодексу заради впорядкування податкового законодавства, спрощення процедури сплати податків, ведення податкового й бухгалтерського обліку залишилися на марґінесі.
І саме такі грубі й непрофесійні дії Кабміну та парламенту дискредитують ідею створення Податкового кодексу, документу, якого Україна нагально потребує, щоб систематизувати й привести у відповідність до вимог часу своє податкове законодавство.
“Наше слово” №48, 28 листопада 2010 року {moscomment}
