Духовноє братство гломецкоє. Статут та інші документи церковного братства у Гломчі (1677, 1785). Вступ та упорядкування В. Пилипович, Перемиський відділ Об’єднання українців у Польщі, Перемишль, 2010, 312 с.
Гломчанська парафія є однією з найстаріших на території історичної Сяніцької землі, а село Гломча, як вважають історики, існувало ще за часів Галицько-Волинського князівства. Затверджений 1677 р. Статут церковного братства при церкві Собору Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії у Гломчі є найбільш розлогим та одним з найстаріших статутів сільських братств у Перемиській єпархії.
Сьогодні цей документ зберігається у Львівському історичному музеї. Рукопис складається з трьох розділів. На сторінках, крім основного тексту, містяться записи, за якими можна прослідкувати історію пам’ятки і її “мандри” надсянськими селами у ХІХ ст. Преамбула починається цитатою з Першого послання св. Йоана: “Возлюбленниї: возлюбім друг друга, якоже і Бог нас возлюби: і яко любов од Бога єст”. Тема братньої любові чітко простежується на сторінках статуту. Судячи з текстів, можемо сказати, що діяльність братства ґрунтувалася на глибокому християнському принципі благодійності та допомоги ближньому, підтвердження чого можна знайти в сьомій статті статуту: “Церковноє братство, нищих богатство возраста діля, сиріт, і старости, і немощи в недуг впадших, і нищих кормленіє, і чадей мнозім странним прилежаніє, сиротам і убогим промишленіє. Вдовам пособіє, дівицам потреби, і обидимим заступленіє, в напастех поможеніє, в пожарі і в потопі плінним іступленіє, в гладі прекормлініє, у худобі умирающим покров на гроби і погребеніє”. У статуті описується процедура й особливості вступу до братства, права та обов’язки братчиків, серед яких – надавати всіляку підтримку й допомогу один одному.
Статут – не єдина збережена до наших часів пам’ятка церковного братства у Гломчі, тут вміщені й інші документи щодо його діяльності.
Упорядник видання Володимир Пилипович подає не лише факсиміле документів, а і їх транскрипцію та переклади, що додає читанню зручності. Факсиміле рукопису статуту налічує 32 сторінки. Варто звернути увагу й на художнє оформлення пам’ятки: сторінка, з якої починається новий розділ, майстерно оздоблена рослинним орнаментом з образом Святого в центрі, а кожну нову статтю розпочинає виділена червоним заголовна літера. Статут оправлений у палітурку, обтягнену шкірою з тисненнями.
Цей 16-й том чудово доповнює серію видань “Перемиська бібліотека” і відкриває ще одну сторінку історії культури Сяніцької землі.
