Анастасія Канарська ■ ПОДІЇ ■ №41, 2013-10-13
У першій половині вересня до Львова повернулося літо. На вулицях міста можна було зустріти авторів сучасної літератури, або ж навіть живих класиків так званого укрсучліту. І не тільки їх. Складалося враження, що в Україні ще не перевелися люди, які читають. Цього року в Палаці мистецтв, де традиційно відбувається Форум видавців, було, як завжди, гаряче.
Організатори не встигли й отямитися, як добіг кінця 20-й форум. Вони з ностальгією згадували початки, себе колишніх і, звичайно, відчували гордість за пророблену працю, за пройдений шлях. Критики й прискіпливі відвідувачі цього культурного явища в ювілейний рік чекали чогось особливого. Їх не задовольнило те, що організатори не захотіли озвучувати перед пресою чинників, якими керувались у виборі почесного гостя форуму. Багатьом хотілося побачити когось молодшого і сучасного, наприклад, Фредерика Беґбедера. Та оце 87-річний Зиґмунт Бауман за допомогою простих слів змусив гостей задуматися над цінністю часу. На відкритій лекції у Львівському національному університеті (ЛНУ) ім. Івана Франка він говорив про фраґментацію часу і facebook, про те, що наше життя минає в гонитві за часом, а його швидкість постійно змінює нас і середовище, в якому ми живемо. Януш-Леон Вісневський продовжив його роздуми, сказавши на зустрічі з читачами (такій же неймовірно велелюдній, як і два роки тому, коли він був почесним гостем цього заходу), що єдине, що він би хотів купити, це час.
А час біжить, і ми за ним. Ось уже 20 років минуло від першого форуму. Багато що відтоді змінилося. Форум видавців отримав статус національного, заробив собі ім’я, з книжкового ярмарку перетворився на багатовимірну й різнопланову літературну подію року. Сьомий рік поспіль у рамках Форуму видавців відбувається також Міжнародний літературний фестиваль. Та попри все це, є ще багато над чим працювати. Зокрема, це організаційні питання щодо вибору й формування програми заходів, акцентування на дійсно знакових подіях. Кажуть, що, навіть порівнюючи з минулим роком, на 15–20% зросла вартість книжок, а і – ціна на оренду площі в Палаці мистецтв. Тому проблема не лише в тому, що люди не хочуть читати, як полюбляють говорити організатори таких заходів. Звичайно, читача треба виховувати, але також потрібно підтримувати книговидання на державному рівні.
Цього року на Форумі видавців уперше впроваджено статус «Країна – Почесний гість». Нею стала Польща, що було особливо символічним фактом після літніх подій, дискусій, абсурду… Зрештою, ця країна брала участь у форумі з самого початку, найбільше перекладів книжок українською мовою зроблено саме з польської. На прес-конференції з нагоди відкриття 20-го Форуму видавців президент ГО «Форум видавців» Олександра Коваль розповіла: «1994 року, перед тим, як проводити форум, я поїхала на Варшавський книжковий ярмарок і відразу знайшла там людей, які були дуже зацікавлені перспективою співпраці з українськими видавцями. Оскільки вони зовсім недавно пройшли шлях від тоталітаризму до ринкової економіки, то вже знали, як треба діяти, які робити книжки, як їх просувати. Тоді здавалося, що через 4–5 років ми матимемо таку ж ситуацію, як і польські видавці. На жаль, так не сталося. Але ми все-таки на доброму шляху, з нами знову наші польські колеґи і друзі». Цього року в програмі «Польща – почесний гість» організовано 54 заходи, у складі польської делеґації приїхало 48 осіб, серед яких – Зиґмунт Бауман, Януш-Леон Вісневський, Данута Валенса, Павел Коваль, Кшиштоф Зануссі, Роман Павловський та інші. Польський історик і політик, депутат Європарламенту П. Коваль презентував у Львові український переклад своєї книжки «Між Майданом і Смоленськом», яка є наскрізним інтерв’ю журналістів Пйотра Леґутка та Доброслава Родзевича з П. Ковалем, а також взяв участь у круглому столі «Польща і Україна в останньому десятилітті». Тут дискусії не вдалося уникнути і, як зауважив перекладач видання «Між Майданом і Смоленськом» Андрій Козицький, у книжці є багато спірних питань.
Д. Валенса презентувала переклад своїх нашумілих «Мрій і таємниць», однак не виглядало на те, що в Україні ця публікація матиме такий же успіх, як у Польщі. Прикро, що дещо поза увагою широкої аудиторії опинилася лекція Р. Павловського «Польський театр non-fiction – для чого факти в театрі?», адже, незважаючи на те, що наші країни начебто дуже тісно співпрацюють у сфері культури, насправді глибокі знання про сусідський театр мають одиниці.
Підбиваючи підсумки форуму, треба сказати, що цього року журі присудило ґран-прі трьом книгам, а саме – «Фізиці майбутнього» Мітіо Кайку (видавництво «Літопис»), «П’ятикнижжю» Грицька Чубая («Видавництво Старого лева»), монографії французького дослідника Клода Маркаде про художника Казимира Малевича (видавництво «Родовід»). На книжковому ярмарку продано 3300 екземплярів «Мальованої історії незалежності України» братів Капранових, що є абсолютним рекордом з продажів. На 2-му місці – «Черевички Божої Матері» Марії Матіос (2600 примірників). Тож виявляється, і в нашу епоху життя, яка в теорії потім стане закритою книгою (за професором Бауманом), є люди, які ще хочуть читати, незважаючи на поспішний час та переваги електронних носіїв. ■
