Оксана Гнатишин, Ольга Гнатишин ■ УКРАЇНА ■ №23 2016-06-05

Екологи оцінюють стан довкілля в Україні вкрай песимістично. Надмірно забрудненими є вода, атмосферне повітря, ґрунти тощо. Загалом лише 6% території України вважають екологічно чистою.

Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація, низький технологічний рівень промисловості України поставили її серед країн з найбільшими обсягами утворення та накопичення відходів. Щорічно їх кількість зростає на 500 млн. тонн і є значно вищою, ніж у будь-якій країні Європи. За даними Державної служби статистики України (Держстат), лише протягом 2014 р. на території країни утворилося 343,5 млн. тонн відходів І–ІV класів небезпеки. «Лідером» з утворення та накопичення відходів 2012 р. була Дніпропетровська область, де зберігається більше як 60% усіх відходів. На другому і третьому місці 2012 р. цього «анти-рейтинґу» були відповідно Донецька та Кіровоградська області.
Щорічно підприємства різних галузей промисловості України викидають в атмосферу 17 млн. тонн шкідливих речовин. У 21 місті, де проживає 22% населення, забрудненість повітря в 15 разів перевищує гранично допустимі концентрації. Атмосферне забруднення неґативно впливає на кожного третього жителя України, а 28% узагалі дихають повітрям, що є небезпечним для життя.
Основними джерелами забруднення є енергетика, промислові підприємства, транспорт, комунальне й сільське господарство. Одним з головних забруднювачів є теплоенергетика. Оце під час спалювання 1 тонни вугілля викидається до 23 кг попелу, 15 кг діоксиду сірки (dwutlenek siarki – ред.) і значна кількість сажі. Викиди на більшості енергоблоків перевищують дозволені європейські норми в 40 разів. Україна займає дев’яте місце серед 15 держав за смертністю внаслідок забруднення повітря: щорічно в країні гине кожна 918 людина. Значним джерелом забруднення атмосферного повітря є транспорт, який викидає 84% шкідливих речовин.
Загострюється проблема забезпечення населення України прісною водою. За даними Центральної геофізичної обсерваторії 2014 р. в Укpaїнi не залишилося жодного поверхневого водного об’єкту, який би за екологiчним станом не був забруднений. Більшість річок уже втратила можливість екологічної самореґуляції. Згідно з матеріалами, підготовленими Національним інститутом стратегічних досліджень, щороку в Україні у водойми попадає понад 1,5 млрд. м3 забруднених відпрацьованих вод, з них 20% ті, що не проходили очистку.
Слід зазначити, що більше як 600 млн. м3 шахтно-кар’єрних вод потрапляють у річки та озера майже без очищення, зокрема Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Дзержинського за рік скидає 190 млн. м3 забруднених стічних вод. Для більшості підприємств промисловості й комунального господарства скидання забруднювальних речовин істотно перевищує встановлений рівень гранично допустимих норм. Недостатнє очищення стоків, неякісне очищення промислових вод, надмірна насиченість органікою призводить до того, що сьогодні практично всі водойми країни наблизилися до 3 класу забрудненості, однак очисні споруди, які виробляють питну воду, розраховані на прийом води 1–2 класу забруднення. Як результат – 80% проб води показують, що її якість не відповідає умовам держстандартів. Питне водопостачання жителів України на 2/3 здійснюється із запасів поверхневих вод.

Наслідками людської діяльності є знищення лісів та ерозія ґрунтів. Якісний стан земельного фонду постійно погіршується. Ґрунти виснаженi, засоленi, заxiмiзованi, деградовані, зменшується врожайнiсть. Згідно з дослідженнями українських вчених С. М. Стойко та І. Б. Койнової, близько 40% розораних земель потерпає від ерозії, екологічно необґрунтоване використання земельного фонду та ерозійні процеси спричинюють значні втрати гумусу, які становлять понад 20 млн. тонн на рік. За останні 30 років його вміст у ґрунтах України зменшився на 30%. до забруднених земель належать 40% загальної площі земельних ресурсів України.
Великої шкоди ґрунтам завдаютъ мiндобрива, хiмiчнi засоби захисту рослин, недотримання сiвозмiн, недосконалі техніка і технологія обробітку землі та виробництва сільськогосподарської продукції, вiдкритi розробки корисних копалин.
Прогноз фахівців на майбутнє – невтішний. При збереженні нинішніх темпів деґрадації ґрунту критичні значення рівня родючості можуть бути досягнуті через 20–30 років, а в окремих реґіонах навіть раніше.
Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров’я українців та збільшення їх смертності. Лікарі вже давно б’ють на тривогу, наголошуючи на тому, що зростання забрудненості довкілля призводить до погіршення не тільки самопочуття людини, але і її здоров’я. Слід зазначити, що понад 30% продуктiв харчування в Україні мають високий вміст нiтратів, фосфатів, пестицидів, ртуті. Науковці підрахували, що у структурі чинників, які формують ризик здоров’ю, перше місце посідає повітряне середовище (66,7%), друге – харчові продукти (13,5%) і третє – шумове навантаження (12,6%). З 1992 р. смертність в Україні перевищує народжуваність. Згубно вплинула Чорнобильська аварiя на здоров’я населення. З-поміж країн Європи та СНД Україна має найвищий рівень смертності – 14,5% (14,5 осіб на 1000 мешканців) та один з найнижчих у Європі показників очікуваної тривалості життя – 71,2 року (для чоловіків – 66,1 року, для жінок – 76,2 року). Відставання України від країн ЄС за цим показником становить майже 10 – 15 років.
Ці проблеми виникли тому, що сучасний стан навколишнього природного середовища в Україні є наслідком тривалої господарської діяльності, яка проводилася без урахування екологічних вимог. В Україні розвивалися переважно сировинно-видобувні галузі промисловості, які є екологічно небезпечними. Технологія промислового виробництва, його територіальна організація і сьогодні залишаються недосконалими.
Створення ефективної системи охорони довкілля – одне з найважливіших завдань сьогодення. Сприяти цьому може перегляд нормативно-правової бази і прийняття парламентом України концепції переходу на модель сталого розвитку, що базується на принципах «екологізації» всієї економіки. У Законі України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 р.» говориться про пріоритетні зменшення промислових викидів та забруднення довкілля, зокрема шляхом використання альтернативних джерел енергії і налагодження замкнутих циклів виробництва. Однак існує небезпека, що розроблені механізми раціонального користування природою, якщо не буде фінансування, залишаться тільки як «вдалі проекти». ■

Поділитися: