Ст. пл. Уляна Лайкіш, верховинка (назва члена старшопластунського куреня «Верховинки») ■ ГРОМАДА ■ №37, 2014-09-14
Поділля, Слобожанщина, Лемківщина та інші етнографічні райони України цього року стали для пластунів головними пунктами таборового літа. Щоб краще вивчити колорит української культури, молодь під проводом коменданта, старшої пластунки Олени Боднар, провела серпневу (4–14 серпня) «експедицію» в крайовому юнацькому таборі в Посаді-Риботицькій.
Останні тривожні події на Батьківщині спричинилися до того, що подруга-комендант вирішила звернути увагу своїх підопічних на Україну. Важливо, щоб кожен зрозумів і відчув цінність рідної землі.
У табір неподалік річки Вігор приїхали з різних куточків Польщі шістнадцять учасників. Прибула і юначка з Праги. Молоді допомагав провід, який створило семеро вихователів й інструкторів з Польщі та України.
Насичену таборову програму склали різноманітні заняття. Юнаки дізналися про основи життя на природі, беручи участь у заняттях з куховарства, картографії, таборування і природознавства. Корисним виявилося застосування придбаних знань на практиці. Це могли спостерігати гості табору. Три старші пластунки зі Словаччини, які відвідали цей табір, не могли не звернути уваги на синьо-жовтий прапор, що майорів на встановленій молоддю щоглі. Вони спробували українського борщу, який варився на кухні, а також читали повідомлення на табірній дошці оголошень.
Учасники на «етногутірках» знайомилися з географічною та історичною характеристикою кожного з українських етнографічних районів. Намагалися відрізнити традиційний одяг гуцулів і бойків, а також традиційне житло мешканців Середнього Придніпров’я і Полісся. Вивчаючи даний етнографічний район, пластуни дізналися і про зв’язані з ним відомі постаті. Отак згадали про 35-разового рекордсмена світу в стрибках з жердиною Сергія Бубку (схід України) та класика світового кінематографу Олександра Довженка (Полісся), захопилися ще й піснями: «Пісня буде поміж нас» і «Водограй», автором яких є один з основоположників української естрадної музики Володимир Івасюк (Буковина).
Молоді люди могли випробувати себе в орієнтуванні на місцевості. Одного разу учасники самі склали маршрут і провели мандрівку для всього табору. Іншого дня кожен із трьох гуртків, користуючись картою і компасом, самостійно здобув дві вершини. Юнаки випробували себе й у бойовому гопаку та різних козацьких іграх. Багато вражень принесла гра у пейнтбол.
У неділю табірники взяли участь в архиєрейській літургії в перемиському соборі Святого Івана Хрестителя, відвідали центр життя української громади в Перемишлі – Народний дім, цвинтар у Пикуличах і заспівали Гімн України на могилі Михайла Вербицького у Млинах.
Цьогорічне таборування було плідним у зараховуванні пластової програми. У піднесеній атмосфері, з великим вичікуванням відбулося складення пластової присяги. Складали присягу двоє учасників: Ірина П’ятночко та Орест Левосюк.
Нічна темнота, прояснена сяйвом місяця, що ховався за хмарами. Більше як двадцять тіней у пластових одностроях стоять у тиші. Перед ними сіра церковна стіна, яка огортає святилище. Мур наповнений спогадами про старовину: василіанський монастир і наїзди монголо-татар. Нічне мовчання вишикуваних у лаву юнаків освітлюють лише маленькі свічки під церковною стіною. Двоє пластунів виходять уперед, хорунжі розгортають прапор. Упевнено звучать довгоочікувані слова: «Присягаю своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі…». Пластову присягу – складено. Тіні повертаються у табір. Ніби й нічого не сталося, та зміна помітна: на двох нових одностроях й у двох гарячих серцях блищать пластові лілеї.
За взірець для наслідування табірники могли обрати пластунку Наталю Дубаневич. Наталя та інші юнаки, які тут приїхали, відчули чар української землі.
Захоплена одним з етнографічних районів України Леся Українка написала: «Красо України, Подолля». Нині й учасники табору могли захоплюватися красою та етнографічним багатством своєї Батьківщини. ■
Ватра, співає гурток «Безкомпромісна козацька лазанія»
