Це в першу чергу Народний дім (НД) у Перемишлі, який фактично вже вимагає відродження, тобто зусиль та активності всієї нашої громади в Польщі: бо самим перемишлянам цей “вантаж” не під силу.

Його відновлення є обов’язком і справою честі всіх українців у Польщі. Рік 2012-й – це також 65-ліття акції “Вісла”, за наслідки якої українці не одержали компенсації. Хоч Сенат і президент Польщі перепрошували за цей злочин, проте жодних правових наслідків після цього не було. У першій половині року нас теж чекає холодний душ після оприлюднення результатів загальнонаціонального перепису
Ці питання стали лейтмотивом двох днів засідань – спершу Головної управи ОУП з участю голів відділів, а потім – Головної ради організації, які проходили 17 і 18 грудня у Варшаві. Цей рік, що вже напевно відомо, буде ще складнішим, ніж попередні, з огляду на фінансові обмеження бюджету ОУП. Його передусім відчують відділи й теренові ланки організації, які досі могли розраховувати на підтримку територіальних самоврядувань, а передусім воєвідських сеймиків. Ще влітку грянула вістка, яка рознеслася від півночі Польщі по захід і південь, що матеріальна підтримка культурно-освітніх проектів на місцях з боку воєвідських самоврядних структур може зменшитися на 40-50 відсотків. І з центрального гаманця годі сподіватися чогось кращого, ніж досі було. А таке фінансування, як висловився хтось, вистачає тільки на те, щоб не вмерти. Але й нормально жити, тобто здійснювати за виділений бюджет потрібні проекти, теж неможливо. Отже прийдеться обмежуватися, відмовлятися від деяких заходів, переосмислювати культурно-освітню, видавничу діяльність.
Щонайменше здивування викликає спосіб управління Міністерства культури і національної спадщини фінансами, призначеними на проекти, та їхній розподіл для меншин. В останньому зі звітів відомство хвалиться, що на проекти лемків, татарів, німців, українців, євреїв тощо виділило майже 15 млн. зл. Коли дійшло до подробиць, то виявилося, що понад 14 млн. з цієї суми передано лише одній національній меншині – єврейській… Час показав, що на Україну теж особливо надіятися не можна, хоч вона могла б брати добрий приклад зі своєї сусідки Польщі, яка тільки з державного бюджету виділяє своїй “полонії” – тобто громадянам інших держав – близько 70 млн. зл. щороку, а про своїх громадян “забуває”.
Уже правилом стало, що на зламі року ГУ ОУП, щоб вижити, змушена брати кредит. Тепер теж подала заяву на 150 тис. зл. позики, яку треба повертати з немалими відсотками.
Життя дорожчає, а марні зарплати і так нечисленних працівників структур ОУП і “Нашого слова” не індексуються, ще більше марніють. По 200 зл. брутто (нетто це буде ледь понад 100 зл.) вдалося додати трьом-чотирьом працівникам ОУП у терені. Не можуть дочекатися платні, за яку могли б вижити у Варшаві нашеслівські працівники. Головній управі ОУП украй необхідний професійний фінансовий спеціаліст. Але який висококласний фахівець погодиться працювати за неповних 2 тис. зл. брутто на місяць?
Ситуація незавидна, а крім того просто необхідно знайти ще кошти на проект капітального ремонту Народного дому, на сам ремонт і на його утримання. В купівлі нашої давньої власності допомогли заокеанські українці, а західні області України, які обіцяли на це 100 тис. дол., шукають їх і досі (або вже зовсім про обіцяння забули?). Цей рік покаже, чи ми, українці з Польщі, спроможні стати на висоті і вберегти щойно відкуплений НД, будований українцями. Жертовні люди серед українців з-над Вісли виявилися вже раніше. Однак, як мовилося в дискусії, годі сподіватися, що збірка лиш традиційними “аматорськими” методами принесе бажані наслідки. Варто задуматися над новими способами здобуття матеріальних засобів. Керівництво ГУ ОУП запропонувало ініційовану почесним комітетом “Народного дому” збірку коштів на центральному і реґіональному рівнях, утворення інституту координаторів у реґіонах, внесло пропозицію вишколу з фандрайзинґу, який має полягати в тому, щоб професійно звертатися до індивідуальних осіб, фундацій, бізнесу, урядових та самоврядних установ з проханням підтримати окреслений проект. Вирішено, що відділи ОУП до кінця січня запропонують кандидатів, які пройдуть вишкіл з ознайомлення з цим методом здобування фінансів. Вишкіл має бути проведений у Перемишлі.
Цього року на належному рівні слід відзначити 65-ту річницю акції “Вісла”, яка й досі не була засуджена належним чином: тобто з відповідними правовими наслідками, завдяки яким можна було б повернути майно вигнанцям. Головні керівні органи ОУП вирішили провести в Перемишлі 27-28 квітня цього року ІІ Конґрес українців Польщі, а також на відповідному рівні організувати видавничий процес, завдяки якому на повний голос були б піднесені невирішені питання наслідків акції “Вісла”. Одним з її результатів, досі вірогідно не дослідженим, є асиміляція.
Хотілося б вірити, що другий у новій РП усепольський перепис населення, проведений в першій половині 2011-го, був опрацьований більш професійно від попереднього і виявить усю правду про національну свідомість українців. Однак дуже багато фактів вказує на те, що це залишиться бажанням. Протягом першого тижня перепису за допомогою Інтернету “бунтувався” сервер, який “з’їдав” передані йому дані, а саме тоді самопереписувалося (також за допомогою волонтерів) дуже багато українців. Великий сумнів викликає й рішення про безпосередній перепис лише 20% населення з вибраних ґмін. В цьому випадку організатори спиралися на невірогідні дані, отримані за попереднього перепису. Тож чи можуть бути достовірними ці результати: тим більше, що, як виявилося, рахівники і цим разом не були належним чином підготовані?..
Дані з перепису мають бути оприлюднені найближчими днями, але вже є політики – і не лише вони, – які переконують, що нас майже немає. Отже, української проблеми в Польщі – також нема. А вона – як би цього не хотіли наші недруги – таки є. Ми повинні бути вдячними тим українцям і полякам, які віддали свій голос за Мирона Сича, завдяки чому він удруге став депутатом Сейму РП. За попереднього скликання він успішно пильнував усіх українських справ на найвищому політичному рівні. Нині на нього українці надіються ще більше. Про це, як і про багато інших важливих для українства справ, теж була дискусія протягом двох згаданих днів у Варшаві. Є надія, що цього року і далі єдиний депутат, який гордиться в польському парламенті своїм українством, знов стане на висоті. Він це зрештою обіцяв.
Для української громади, наших організацій, це буде знаковий рік, екзамен на громадську зрілість.

“Наше слово” №3, 22 січня 2012 року {moscomment}