Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №6, 2013-02-10
Ситуація нацменшин у світлі польського державного рапорту, державні дотації та підсумок аболіційної акції для іноземців з невреґульованим статусом – це питання, якими наприкінці січня в рамках двох засідань парламентська комісія нацменшин відкрила свою цьогорічну діяльність.
Діалог та розходження в оцінках
Рапорт про ситуацію громадян непольської національності – це документ, що розробляється як мінімум раз на два роки й потрапляє на розгляд Ради Міністрів. Тепер за виготовлення такого звіту відповідає Міністерство адміністрації і цифризації (МАіЦ). Міністр Влодзимеж Карпінський, який у відомстві керує справами нацменшин, відзначав, що документ становить «фактографічну фотографію» і доповнює або оновлює питання двох попередніх звітів. Разом з тим, В. Карпінський оцінив, що більшість справ вдається вирішити шляхом діалогу з представниками громад меншин.
Проте, як показала дискусія, діалог не завжди означає однодумність. В. Карпінський зауважив, що виходом назустріч потребам нацменшин була розробка проекту про установи культури нацменшин. І все ж, як сказав міністр, «нацменшини в цьому плані, з одним винятком, насправді не почали співробітництва». З такою оцінкою не погодився голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима. На його думку, проблема полягає не в тому, що співпрацювати запропонувала тільки одна громада (лемки – ред.), а в тому, що державна сторона висунула пропозиції, яких не можна прийняти. Одним з каменів спотикання стало те, що для установ не передбачено окремого фінансування. А це може означати, що їхнє функціонування відбуватиметься за рахунок дотації в бюджеті МАіЦ, якими нині користуються нацменшини. Суперечливим є також запис про те, що керівником установи культури не могла б стати людина, яка в іншій структурі нацменшин виконує керівні функції: «Наших застережень міністерські службовці чомусь не почули», – підсумовував П. Тима.
Варто підкреслити, що до рапорту про ситуацію нацменшин останні давали також свої офіційні коментарі. В оцінці Об’єднання українців у Польщі, в документі забракло аналізу проблеми інтерпретаційної довільності деяких правових розв’язань щодо нацменшин, що стосується, зокрема, питання освіти. У свою чергу, литовці звернули увагу на те, що державні установи не надто сприяють розвиткові в польському суспільстві толерантності стосовно нацменшин. Наголос на цій проблемі робили також євреї, німці та словаки. Останні звернули увагу на те, що рапорт не дає відповідей на постулати нацменшин щодо згадуваних уже установ культури. Коментарі показують, що громади меншин очікують більшого зацікавлення собою з боку самоврядних структур на рівні ґмін, повітів та воєвідств.
Раніше озвучені проблеми знову виринули й у тій частині засідання, що була присвячена розподілові державних дотацій, призначених на підтримку нацменшин у Польщі (на 2013 р. це 14,2 млн. злотих). Нагадаймо: нацменшини домагаються, щоб ці кошти не виділялися структурам, які не є організаціями нацменшин. Тут ідеться, зокрема, про державні та самоврядні установи, які нацменшини повинні підтримувати зі своїх бюджетів. Другий постулат стосується більшої читабельності критеріїв розподілу коштів та врахування відомством голосу зовнішніх експертів, які оцінюють заявки. Цьогорічна практика показала, що деякі високо оцінені експертами проекти міністерство в остаточному рахунку відхиляло без жодного пояснення.
Аболіція
Після пов’язаних з нацменшинами справ у рамках чергового засідання комісії «фактографічну фотографію» зроблено проведеній минулого року аболіційній акції. Як показує статистика, можливістю вреґулювати перебування в Польщі скористалося майже десять тисяч іноземців (найбільше в Мазовецькому воєвідстві – 7400 особи). Досі позитивно розглянуто коло 4,5 тис. заявок, а близько 3 тисяч – відхилено. До останньої категорії переважно надійшли прохання від іноземців, які до Польщі потрапили в рамках т.зв. «аболіційного туризму» (тобто нелеґально перебували в іншій країні Шенґенської угоди, але на аболіцію приїхали до Польщі). В основному це були громадяни Пакистану (1424 особи) та Банґладешу (майже 800). Найбільше позитивних рішень отримали громадяни України (1571 особа). В їхньому випадку неґативно оцінено 250 заявок. Хоч загалом серед заявників домінували чоловіки, то у випадку громадян України ця статистика була іншою: 1214 заявок подали жінки, а 850 – чоловіки. Повні дані щодо аболіції повинні з’явитися до кінця першого кварталу цього року.
Як відзначено в ході парламентської дискусії, козирем цієї аболіції, порівнюючи з попередніми, був дуже ліберальний характер. Тому дивує, – на що звернули увагу учасники засідання, – досить мала кількість охочих скористатися цим правовим уреґулюванням. На думку державних службовців, обмежене зацікавлення може бути доказом того, що у Польщі іноземців з нелеґальним статусом фактично значно менше, ніж передбачали, зокрема, неурядові організації. Нагадаймо: представники третього сектора вважають, що таких людей може бути навіть півмільйона. Директор управління у справах іноземців Томаш Цитринович замітив, що державні установи на основі кількості зобов’язань до виїзду з Польщі, депортаційних наказів чи затриманьПрикордонною службою від початку говорили, що всіх «нелеґалів» – не більше ніж кілька десятків тисяч людей. Саме тому, за його словами, зацікавлення аболіцією не могло бути масовим.
Проте представники неурядових організацій, які займаються справами міґрантів, переконані, що результат міг бути кращим. Ксенія Наранович з Фонду розвитку «Крім кордонів» сказала, що положення закону про іноземців дуже часто інтерпретовано не конче на користь осіб, які старалися скористатись аболіцією. Чергова проблема – те, що іноземці, які втратили свої документи, не завжди могли отримати їхні копії, а у випадку закордонних паспортів дипломатичні установи деяких держав взагалі відмовлялися видавати їх. У свою чергу, Майя Тобіяш з Гельсінкського фонду прав людини відзначала, що частина людей просто боялася скористатись аболіцією. Подачу відбитків пальців, за її словами, дехто розумів так, що у випадку неґативного рішення це дозволить відшукати людину і видалити її з Польщі.
Підсумовуючи дискусію, голова комісії нацменшин депутат Мирон Сич (особисто включався в акцію проведення аболіції) ставив наголос на цьому, що без огляду на оцінку остаточного результату, цей правовий акт був просто необхідним. За його словами, аболіція допомогла позитивно вирішити долю конкретних людей, які довший час були поза системою громадянського захисту, жили залякані, без медичної опіки тощо. Варто також пам‘ятати, що аболіція – а чергова напевно не відбудеться найближчим часом, – не є єдиним механізмом, який дозволяє над Віслою леґалізувати своє перебування. Таку можливість у деяких випадках дає також прийнятий минулого року документ «Міґраційна політика Польщі». Одна з пропонованих тут розв’язок дає можливість виїхати з Польщі без наслідків у вигляді внесення у список осіб, небажаних на території цієї держави. ■
