(пл) ■ ПОДІЇ ■ 2011-01-08
{mosimage}
Андріївські вечорниці не втрачають своєї популярності серед молоді. Українці їх влаштовують напередодні свята апостола Андрія Первозванного за юліанським календарем. З цієї нагоди у Варшаві 10 та 12 грудня відбулися “лекції розваг по-українськи” під назвою “Файна Юкрайна”. Цей проект був одним із тих, які перемогли в конкурсі презентації культур різних національностей, представники яких проживають у польській столиці.
Ми організували тренінґ для іноземців, під час якого учасники мали змогу навчитися писати проекти, подавати заявки на ґранти, розраховувати бюджет чи використовувати основні елементи піару, – пояснює Зузанна Длужневська, редактор інтернет-порталу “Континент Варшава – Варшава багатьох культур”. Кожен учасник після його закінчення мав сам написати проект, який брав участь у конкурсі: – Комісія вибрала найцікавіші з них, серед переможців були, зокрема, “Файна Юкрайна” та двомовне видання українських казок, – говорить З. Длужневська.
Отже, чим файна Україна? Наприклад, українським образотворчим мистецтвом, яке було представлене у варшавському клубі “Працовня” в супроводі музики Ірини Блохіної. Під час мистецького вечора в п’ятницю можна було подивитися картини відомих художниць Катерини Кудрявцевої та Катерини Омельчук, а також Ірини Гарасим чи Оксани Багрій – художниць, які працюють і творять у польській столиці. Остання з них, завдяки перемозі в конкурсі, видасть двомовну збірку українських казок. Книжка буде призначена для шкіл чи українських дітей, які щойно починають вивчати мову. Авторка має в планах розповсюджувати видання серед родин, які не мають фінансової змоги купувати книжки: “Питання двомовної книжки дуже актуальне для українців: і тих, хто вже живе в Польщі, і тих, хто приїжджає, створює мішані польсько-українські подружжя. Дитина має навчитися рідної мови своїх батьків і повинна її пам’ятати”, – підказує О. Багрій.
Поруч із виставкою проходила літературна дискусія, яку провела Анна Коженьовська-Бігун, а темою було обрано творчість однієї з найвідоміших і найпопулярніших українських письменниць Марії Матіос. Відбулася теж презентація часопису “Український журнал”, що згуртовує інтелектуальну еліту Центрально-Східної Європи.
А вже в неділю в клубі “Spółdzielnia CDQ” проходила друга частина проекту. Почалася вона відкриттям виставки “Різні обличчя України”, де були представлені фотографії Кирила Горішного. Автор проживає у Франції, проте його предки походять з України, він сам же підтримує тісний зв’язок з прабатьківським краєм, чудово володіє українською мовою. Світлини розміщено в шибах вікон, які того вечора стали вікнами в Україну, таким чином можна було заглянути до сусідньої країни і побачити її різноманітність.
А потім надійшов час на традиційні андріївські вечорниці. Підкріпившись смачними українськими стравами та напоями, люди пішли танцювати під музику підляського ансамблю “Черемшина”, а той дав такого жару, що всидіти таки ніхто не міг, бо ноги аж самі ходили. І поспівати можна було доволі, бо більшість пісень, які виконує гурт, усім добре відомі.
“Чим є свято Андрія, чи знаєте ви, як його відзначали в давнину?” – запитувала Вікторія Ґрондзка, автор та координатор “Файної Юкрайни”. У стародавні часи на території теперішньої України існувало свято Калити, що припадало на цей зимовий період, з прийняттям християнства його стали пов’язувати зі святом апостола Андрія Первозванного. Проте пережитки старого залишилися і до наших днів, це, зокрема, обряд “калити”. Дівчата з цієї нагоди випікали медові коржі, а хлопці “їхали” на кочерзі до “пана Калитинського” ці коржі-калиту кусати, що ставало приводом для численних жартів. Існує велика кількість способів ворожіння, якими користувалися дівчата на Андрія, проте найбільш популярне, напевне, виливання воску через вушко ключа. Хто хотів дізнатися про свою долю, мусив з нетерпінням чекати на свою чергу. Одна дівчина наворожила собі бородатого нареченого, інша – запряжених у віз коней, ще хтось вилив з воску щось на кшталт Австралії. Крім цього, можна було дізнатися й ініціали своєї судженої. Рецепт простий: для цього треба обрізану спірально шкірку яблука кинути за себе і відгадати утворені нею букви. А кого ворожіння не цікавило, могли привабити нагороди – книжки та платівки, які можна було виграти в лотереї. До пізньої ночі тривала забава, а молодь розважалася по-українськи під звуки етнодискотеки, яку вів DJ Зютек.
“Наше слово” №2, 9 cічня 2011 року {moscomment}
