Люцина Домбровська ■ КРИНИЦЯ ■ 2011-07-01
{mosimage}
Безсумнівно, жіноча група “Фемен”” є першою, яка публічно порушила тему розповсюдженої проституції в Україні, організовуючи акції проти секс-туризму та інших “хвороб” суспільства на майдані Незалежності та центральних вулицях Києва. Роздягнені молоді жінки знаходяться в центрі уваги майже всіх засобів масової інформації, а також перехожих – однак більшість населення не розуміє, про що йдеться суперечливим активісткам. Поки що їхні методи протесту шокують, питання тільки в тому – чи вони принесуть позитивні зміни?
Група “Фемен”” сформувалася 2008 р. Головною метою активісток є боротьба з секс-туризмом, але вони протестували також проти відключення теплої води в студентських гуртожитках Києва, а також проти розпалювання в 2009 р. паніки, пов’язаної з епідемією свинячого грипу, та проти інших явищ, які неґативно впливають на життя суспільства. Перша акція відбулася на Майдані, дівчата влаштували демонстративне миття, потім були бої в багні, які влаштовано, щоб протестувати проти брудних політичних ігор на українських виборах. Активістки організували походи з плакатами “Україна не бордель” та роздаванням іноземним туристам листівок, у яких написано, що в Україні проституція заборонена законом.
Як кажуть представниці групи, вони хочуть передусім звернути увагу суспільства на важливі суспільні проблеми України. Група “Фемен” вирішила задемонструвати проти секс-туризму, який, до речі, в Україні нелеґальний, однак тільки офіційно, тому що інформації про послуги молодих проституток розповсюджені на картах міста, листівках та веб- сайтах. “Україна не бордель!” – кричали студентки з “Фемен” на майдані Незалежності. Активістки найняли теж досвідчених гакерів, що мають боротися з відвертими порносайтами, найнахабніші з яких обіцяли атакувати вірусами.
Група “Фемен” організовує свої протести також в інших державах: у Польщі вона виступала проти Євро -2012. Перед Палацом культури у Варшаві 2010 р. одна з учасниць, напівгола Інна Шевченко, тримала транспарант з написом: “Ще Польща не вмерла!” “Фемен” пояснювали цей перформанс тим, що слова польського гімну були дуже популярні серед народів, що боролися за незалежність. “Наш уряд хоче, щоб Україна залежала від Росії, але громадяни і громадянки хочуть належати до Європи”, – каже І. Шевченко. Однак, незважаючи на постулати групи “Фемен”, форми її діяльності дуже часто не зустрічаються з прихильними реакціями, навіть серед самих феміністок викликають багато суперечок.
– Поки що ми не можемо назвати себе феміністичним рухом, тому що сфера наших інтересів виходить далеко за рамки класичного фемінізму. Крім того, самі феміністки звинувачують нас в експлуатації сексизму та використанні таких форм боротьби, які для них неприйнятні, – пояснює в інтерв’ю польській газеті “Wysokie Obcasy” Тетяна Козак, прес-секретар української організації “Фемен”.
Нагота завжди привертала увагу, це, безперечно, корисне в сенсі пропаґування своїх постулатів. Однак активістки з “Фемен” виступають проти секс-туризму майже зовсім роздягнені і таким чином водночас рек ламують те, проти чого виступають. “Бджоли проти меду” – так писала про “Фемен” Марія Дмитрієва на українському сервісі “Коридор”. Інші журналісти не були ласкавішими до активісток, особливо на телебаченні, у телевізійному шоу, де камера показувала інтимні частини тіла активісток частіше, ніж їхні обличчя.
Анна Гуцол, засновниця “Фемен”, пояснює суперечливі методи демонстрації своєї групи тим, що це єдиний спосіб звернути увагу апатичного суспільства чи політиків, які зацікавлені тільки своїми фінансами та впливами. “Так багато активістів не мають найменшого уявлення про те, як привернути увагу громадськості та засобів масової інформації. Їхні акції – похмурі й нецікаві. “Фемен” є повною їхньою протилежністю”, – каже А. Гуцол. Голова “Фемен” переконана, що тільки такий радикальний акт, як жінка, що виходить на майдан Незалежності топлес, змушує людей говорити та привертає увагу ЗМІ. Незважаючи на безперечно феміністичні постулати групи “Фемен”, не називає її феміністською організацією: “Ми використовуємо еротизм у нашому підході та в нашому одязі. Фемінізм такого не схвалює”, – пояснює в інтерв’ю для “Global Comment” А. Гуцол.
Чи фактично фемінізм такого не схвалює? Беручи до уваги те, скільки існує видів фемінізму, я би так не сказала. Фемінізм схвалює майже все, що жінка робить добровільно: може, радше треба сказати, що не всі феміністки такий радикальний акт підтримують. Однак я далека від узагальнення, що фемінізм є одностайним.
– Думаю, що деякою мірою діяльність “Фемен” корисна для поширення ідеї рівноправності жінок і чоловіків: на місцевому та особистому рівні жінки чують про фемінізм і це поняття дискутується. Однак, якщо розглядати це явище на ґлобальному рівні, то треба сказати, що це маріонетковий замінник суспільних рухів, які реально борються за права жінок, – каже Оля Райтер, представниця українсько польської феміністичної групи “Ґендер Львів”. – Проблема полягає в тому, що ці “реальні рухи” – майже не помітні, їхня діяльність – місцева, а більшість українського населення взагалі не знає про їхнє існування та застрягає в стереотипах.
Це викликає питання: чи реальні феміністичні рухи, про які сказала О. Райтер, існують самі для себе? Чи їхня діяльність щось змінює і наскільки радикальну форму діяльності можна прийняти для залучення уваги засобів масової інформації? “Фемен” балансує на межі парадоксу, показуючи жіноче голе тіло в еротичних позах і демонструючи проти секс-бізнесу. З цього приводу українські ЗМІ іронізують, а часом навіть осмішують активісток, що заважає їм у боротьбі за жіночі права. Проте чимало феміністок не вважають, що форма діяльності “Фемен” заперечує їхнім постулатам.
– Постмодерний спосіб подачі, який використовує група “Фемен”, дуже сучасний, і швидко потрапляє до ЗМІ. Демонструючи свою наготу, вони підкреслюють, що їхні тіла належать тільки їм самим. Критикувати їх за “поширення сексизму” абсурдно. Турбує, однак, відсутність співпраці між ними та іншими феміністичними організаціями в Україні, – вважає Агнешка Ґраф, польська письменниця, публіцистка, пов’язана з феміністичним рухом у Польщі.
Ця феміністка спостерігала за українськими активістками під час свого візиту в Києві. Її запросили організаторки демонстрації за права жінок з групи “Феміністична офензива”, у якій, на жаль, група “Фемен” не брала участі. Хоч, у цій феміністичній демонстрації не брало участі багато жіночих організацій, вона була нечисленна – на таке велике місто, як Київ. Акція радше не притягнула уваги ЗМІ та суспільства, її розмах був тільки місцевий. Отож, важко дивуватися, що українські жінки використовують такі радикальні та сумнівні методи діяльності, як група “Фемен”. Насправді іґнорування, як і висміювання, – це просто патріархальна реакція на те, чого українське суспільство боїться найбільше: ґендерної рівності.
“Наше слово” №27, 3 липня 2011 року {moscomment}
