Іван Бакунович ■ ПОДІЇ ■ №44, 2013-11-03
Презентація українських фільмів «Звенигора» та «Той, хто пройшов крізь вогонь» стала початком цьогорічного 22 Фестивалю української культури на Підляшші «Підляська осінь». Декілька днів на сценах Більська-Підляського, Білостока, Сім’ятич, Гайнівки і навколишніх містечок, а також в Дубровиці неподалік від Білої на Південному Підляшші лунав український спів у виконанні колективів з Підляшшя, Перемишля, України та Росії.
Останніми роками «Підляська осінь» стала тут найбільшим фестивалем української культури. Цей фестиваль є подією, яка згуртовує людей з усього Більська та околиць, а також і з-поза самого Підляшшя. У такий спосіб «Підляська осінь» показує обличчя цього реґіону не лише тим, хто тут проживає, і свідчить про те, що ця традиція також тут жива.
«Найбільш важливе те, що цей фестиваль не показує культури, яка приходить до нас десь здалека, а представляє культуру, яка сотні років тут була наявна, яка сотні років існує на цій землі і, сподіваюсь, вона буде тут існувати, – говорить д-р Григорій Купріянович, голова Українського товариства в Люблині та член Спільної комісії уряду і національних та етнічних меншин. – Думаю, що 2013 рік повинен стати для нас особливим поштовхом для рефлексії над тим, ким ми є, чиї ми діти, яку традицію продовжуємо».
Г. Купріянович звернув увагу на факт, що минає власне 1025 років від часу, коли рівноапостольний князь Володимир Великий прийняв хрещення, а православ’я зробив державною релігією у своїй державі. Тоді завдяки такому рішенню православне християнство прийшло також і на цю землю.
«Цього року не можна обминути цієї фундаментальної події, яка сформувала нас як людей, які розмовляють українською мовою, літературною чи місцевими підляськими діалектами. І цей день хай буде нагодою для глибоких роздумів над тим, чи ми спроможні продовжити традицію, яку тут на Підляшші, побіля Гайнівки, Більська, Кліщелів, Сім’ятич, зберігали і передавали нам наші предки», – додає Г. Купріянович.
А чи вдасться її продовжувати? Серед організаторів фестивалю з’явилися певні сумніви у зв’язку з інформацією про те, що наступного року в бюджеті держави передбачено зменшення коштів на культуру національних меншин. Це трапляється вперше. Цих коштів і так небагато, однак виявляється, що ця сфера культурного життя нібито фінансована надмірно, оскільки бюджет на інші сфери культури в Польщі не буде зменшуватися.
Організатори зазначили, що це добра нагода, щоб звернутися до представників самоврядних структур із закликом, з проханням усвідомити, що без цієї культурної спадщини, – яка може зберігатися завдяки праці організаторів і тих, хто виступає на цій сцені, – не лише культура наших предків, українців, які тут живуть, людей, котрі продовжують свою традицію, але й культура всієї держави може стати більш убогою.
Спів і танці – це стержень фестивального дійства. Навколо нього відбувається ряд супровідних заходів, які збагачують програму фестивалю. Це в основному фотовиставки, театральні вистави для дітей і дорослих. Цього року можна було подивитися виставку «1938. Акція руйнування православних церков на Холмщині та Південному Підляшші». А п’єсу про святих мучеників холмських та підляських представили учні Української недільної школи в Люблині. Наймолодші гості, зокрема учні шкіл, у яких проводиться навчання української мови, мали можливість подивитися виставу «Кришталевий черевичок» на основі казки Шарля Перро «Попелюшка», яку показали актори лялькового театру з Житомира. А підляські мандрівники Петро Лозовик і Мацей Невінський – представили свої спогади про подорожі в Україну, зафіксовані на фотоплівках. ■
