Жіночий ансамбль “Яворина”, “Пісня моєї долі”, 2011

На українському фонографічному ринку нещодавно появилася платівка жіночого гурту “Яворина”, який діє при музичній школі в Золотому Потоці (Бучацький район Тернопільської області). В альбомі записано цікавий репертуар у чудовому виконанні, тому варто з ним ознайомитися дещо ближче.
Ансамбль “Яворина” постав 1993 р. з ініціативи Ренати Мартиновської. Від 2001 р. функціонує він як жіночий вокальний ансамбль, два роки пізніше йому присвоєно звання “народного”.

Багатократно виступав у різних містах України і за її межами, відомий також польській публіці, зокрема, у грудні 2005 р. відбулося турне містами південної Польщі, а в листопаді 2006 р. брав участь у XV Міжнародному фестивалі “Підляська осінь” у Більську-Підляському. Ансамбль здобув численні нагороди, а також на початку 2010 р. отримав подяку від президента Віктора Ющенка за вагомий вклад у розвиток національного духу держави. У репертуарі ансамблю знаходяться опрацювання українських народних пісень, а також стрілецькі й повстанські пісні.

Перша платівка в доробку ансамблю “Яворина” появилася на початку 2011 р. На ній записано п’ятнадцять пісень різних авторів, в тому числі народні пісні в обробці Ренати Мартиновської. Колектив виступає в камерному шестиособовому складі, більшість пісень розписані на три голоси. У кількох піснях до жіночих приєднуються теж чоловічі голоси, на жаль, у доданій до платівки книжечці нема жодної інформації про них.
Титульна “Пісня моєї долі” (сл. В. Гея, муз. М. Облещука), якою відкривається платівка, – це гарна, настроєва пісня, утримана в танцювальному ритмі. За нею вміщено такі пісні, як “Білим цвітом” (сл. Л. Дуди Крушельницької, муз. В. Сороки) – більш різноманітна й цікаво гармонізована; досить складна для виконання “Ой на морі хвиля грала” (сл. П. Воронька, муз. О. Білаша); жартівлива народна пісня “Козаче, козаче” у традиційному опрацюванні І. Майчива (саме тут перший раз приєднуються чоловічі голоси); відома пісня “Якби мені черевики” на слова Т. Шевченка в чудовому опрацюванні Є. Козака; “Люби мене, не покинь” (сл. М. Ткача) у простому, зате ефектному аранжуванні Р. Мартиновської; бодай найцікавіші з-посеред записаних на платівці пісень “Незабудки” (сл. Г. Бойка, муз. В. Костенка); витриманий у дещо фестивальній атмосфері “Цей перший сніг” (сл. і муз. В. Сороки); пречудовий “Одинокий Лебідь” (сл. Б. Чіпа, муз. В. Шаповаленко), і знову з участю чоловічих голосів – обробка настільки гармонійно багата, що ансамбль звучить як потужний хор; танцювальне “Сонце листя золотого” (сл. В. Юхимовича, композитор не поданий); настроєва “Осіння мелодія” (сл. Г. Кушнерика, муз. В. Сороки); дві відомі народні пісні в надзвичайно ефектних обробках для сольних партій і мішаного хору Р. Мартиновської – “Чорноморець” і “Віє вітер”; патріотичного спрямування, зворушлива “Грудка України” (сл. С. Пушика, муз. В. Дутчака) та врочиста пісня “Не повернути” (сл. І. Демчишина, муз. В. Сороки).
Звучання гурту “Яворина” захоплює прозорістю, точністю інтонації і докладністю виконання. Імпонує те, що любительський ансамбль, який діє в невеликій місцевості на Західній Україні представляє такий високий виконавський рівень, порівнювальний з найкращими професійними вокальними колективами. Аж важко повірити, що перед нами щойно перша платівка в доробку ансамблю по стількох роках інтенсивної діяльності…
Слабші сторони видання – це дуже скромна додана до платівки книжечка (в ній уміщено тільки основні дані про гурт і його репертуар), короткий загальний час звучання (менше як 35 хв.) і майже без перерв між чергови ми піснями, що трохи ускладнює прослуховування. Незважаючи на це, – щиро рекомендую!

“Наше слово” №13, 25 березня 2012 року {moscomment}