Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №18, 2014-05-04
Зрада польських державних інтересів, пропаґування тоталітарної системи та заклики до ненависті – такі звинувачення кілька місяців тому висунули редакторові української передачі в Радіо Ольштин (РО) Степанові Мігусу. Проте, швидше за все, це видавання бажаного за дійсне.
Слід відзначити, що атак на українську передачу та персонально її редактора Степана Мігуса в минулому було вже кілька. Остання мала місце в середині січня, коли працівник Вармінсько-Мазурського університету проф. Селім Хазбієвич звернувся до програмної ради в РО. Він наголосив, що в передачі автори прославляють такі постаті, як Степан Бандера, Роман Шухевич та Ярослав Стецько. Вчений відзначив, що така ситуація на хвилях Польського радіо є злочином, згідно з 256 статтею польського Кримінального кодексу. Саме в цій статті йдеться про покарання за публічне пропаґування тоталітарної системи та заклики до ненависництва.
У свою чергу програмна рада, розглянувши звернення С. Хазбієвича і перевіривши понад 100 минулорічних українських передач, дійшла до висновку, що вони загрожують польським державним інтересам. У постанові від 18 лютого рада закликає владні структури радіо «негайно вжити всі можливі заходи» для захисту державних інтересів. Частину документа становить аналіз українських передач, який підписав голова ради Іренеуш Іванський. Тут ряд звинувачень доволі довгий, проте його резюме можна звести до того, що нібито в передачі упереджено висвітлювалися події, зв’язані з минулорічним відзначенням 70-х роковин Волинської трагедії. Голова програмної ради звинувачує редактора С. Мігуса в необ’єктивному доборі інформації чи коментаторів, які вказують на те, що українці більш готові до примирення, ніж поляки. Крім цього, І. Іванський говорить про особливу повагу до постаті С. Бандери в передачах, загострювання польсько-українських відносин та знецінювання «польські реалії, польські права та вразливість». Наприклад, І. Іванський називає ворожим спосіб представлення фактів у передачі від 15 жовтня 2013 р. про відкриття греко-католицької церкви в Оструді. Автор аналізу називає курйозною появу тут повідомлення про те, що подія відбулася через 66 років після злочинної Акції «Вісла», якої до сьогодні не засудив Сейм Польщі та уряд.
І. Іванський запитує про зв’язок цих двох подій і закидає С. Мігусові те, що він не згадав про засудження ще у 90-ті роки Сенатом РП депортації українців. «Чому служить така, ворожа Польщі, подача тексту?», – запитує І. Іванський.
Таке повідомлення дійсно з’явилося в передачі. Але там були й слова про те, що в побудові церкви брали участь поляки, які разом з представниками різних конфесій взяли участь у відкритті святині. Храм, як відзначав один з коментаторів, для всіх є доказом того, що після років переслідувань можна досягнути успіху. Представники місцевої української громади відзначили також, що підвал церкви стане місцем зустрічей для молоді й представників місцевого гуртка Об’єднання українців у Польщі. Отже постає питання – де тут ворожість і зайвість контексту депортації? Інший закид, озвучений І. Іванським, стосується розпалювання ворожості між поляками та українцями. Напевно, автор цього звинувачення не чув, або не хотів чути передачі з літа минулого року, коли під час відзначення Волинської трагедії згадувалося про спільну молитву поляків та українців за примирення.
Не менш абсурдним є звинувачення в тому, що С. Мігус «попри зауваження програмної ради, надалі передає слухачам інформацію про історію УПА й роковини від дня народження Бандери (…)». Таким чином програмна рада РО висилає чіткий сиґнал, що, наприклад, про УПА можна говорити виключно погано і в контексті злочинів, скоєних проти поляків. Те, що історія армії – набагато ширша і включає, приміром, моменти боротьби з фашистами і совєтами, в оцінці ради, не заслуговує на увагу слухачів.
Підтверджень безпідставності звинувачень можна знайти багато. Однак складається враження, що гармата «державний інтерес» була застосована для того, щоб покарати інший погляд на історичне минуле. На це вказує навіть період, вибраний для аналізу передач. Основний приціл зроблено на червень-липень, тобто центр відзначень роковин Волинської трагедії. У цей момент увесь польський медіапростір говорив про українських фашистів, геноцид, приймалися відповідні постанови у Сеймі, Сенаті РП тощо. Телебачення полонили картинки жорстоко вбитих на Волині польських дітей, жінок, людей літнього віку. Редактор С. Мігус не заперечував цих фактів, але поглянувши на складне минуле з дещо іншого ракурсу, накликав не себе звинувачення у зраді державних інтересів Польщі. Проте такий закид у польських реаліях – це суто політичний інструмент. Залежно від того, хто брав його в руки, зрадником державних інтересів ставав Дональд Туск, Ярослав Качинський, або навіть підписанти конкордату – бо, на думку декого, це був акт підданства Ватикану. До цього кола приєднують і С. Мігуса. Проте не пояснюють, як він та українська передача загрожують збереженню незалежності і територіальної цілісності Польщі, утриманню сильної міжнародної позиції і розвитку, особливо економічного, держави, адже саме це включає поняття «державні інтереси».
Ще в лютому Об’єднання українців у Польщі визнало в офіційній позиції закиди щодо передачі недопустимою формою шантажу та примушуванням до одностороннього погляду на польсько-українські відносини. У подібному дусі висловлювався голова сеймової комісії нацменшин Мирон Сич. «Кожен народ має право на висвітлювання свого погляду щодо минулого», – писав М. Сич у листі до голови програмної ради І. Іванського. Досі ще не з’явилася офіційна позиція Державної ради радіомовлення і телебачення, яка розглядає цю справу. Її оцінка, мабуть, відповідатиме також на запитання про право громадян непольської національності на свободу слова. ■
