Іван Бакунович ■ ПОДІЇ ■ 2011-12-23
{mosimage}
“Ранок” з Більська-Підляського та “Гілочка” з Черемхи – це два дитячо-молодіжні колективи, у складі яких є учні, що вивчають українську мову. Другий з них засновано 1996 р.: через рік після того, як у школі в Черемсі почалося навчання української мови. Нещодавно “Гілочка” відсвяткувала ювілей: на сценах Підляшшя, Польщі та закордоння вона співає вже 15 років.
Керівником колективу є випускниця Інституту культури українського міста Рівного Ірина Вишенько. Після закінчення вишу вона стала вчителькою української мови в початковій школі в Черемсі.
Однак саме навчання мови не змогло використати потенціалу, який дрімав у дівчині з вищою музичною освітою. А до того, власне й учні проявляли бажання співати. Першим у репертуарі новозаснованого колективу був весільний обряд з Черемхи-села, який молоді дівчата виконували разом з бабусями з цього же села. Від того моменту співпраця зі старшим поколінням є основою діяння колективу. З народного джерела молоді співачки, як з живої криниці воду, повними жменями черпають і репертуар, і натхнення, і насолоду від співу.
Одним з найбільш помітних моментів у 15-літній історії гурту був проект “Гілочка – чотири пори року”. Цикл навчання та архівування, який представляв українську культуру Північного Підляшшя, був поділений на чотири частини, що відповідали чотирьом порам року. Дівчата з “Гілочки” разом зі співочими колективами з Вільки-Терехівської, Добриводи, Черемхи-села, Малинників і Красного Села приготували реконструкції звичаїв та обрядів річного циклу: колядки та різдвяні обряди, веснянки й обряди привітання весни, жнива і жнивні пісні та фраґмент весільного обряду, зв’язаний з випіканням короваю. Характерні для чотирьох пір року пісні й обряди були записані на CD й DVD, а сам проект (один з небагатьох) здобув нагороду в конкурсі “Культура близька”, організованому Фондом допомоги селу, Фондом Стефана Баторія та Банком суспільно-економічних ініціатив.
Дівчата намагаються співати саме так, як колись співали їхні бабусі, – так званим білим голосом. Протягом 15 років у колективі брало участь біля півсотні дівчат. Після закінчення навчання в Черемсі вони виїжджають на дальше навчання до інших міст і залишають гурт. Але на цьому не закінчується їхня пригода зі співом. Добрим прикладом продовження співочих традицій є колектив “Слов’яночки” з Білостока. У його складі – дівчата, які раніше співали в “Гілочці”, а тепер вирішили піти власним шляхом. І відразу успішно. Минулого року вони зайняли престижне ІІІ місце у своїй віковій категорії на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі молодих виконавців народної музики “З народного джерела”.
Як восени опадає листя з гілочки, так і дівчата відходять з ансамблю. На їхнє місце, – як лист, що навесні обсипає гілку, – приходять нові люди. Зіркою ювілейного концерту була чотирилітня Бася Нестерович, яка своєю присутністю дає надію на безперервність існування гурту. Що “Гілочка” дає молодим дівчатам? Передусім, навчає основ білого співу. Але найважливіше, щоб вони самі не забули про культуру, з якої виводяться, та зуміли дати відповідь на основне запитання: ким вони є.
“Наше слово” №52, 25 грудня 2011 року {moscomment}
