Ігор Ісаєв ■ УКРАЇНА ■ №38, 2015-09-20
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров понад рік не був у Криму. Окупаційна влада півострова улітку торік бравурно видала йому заборону на в’їзд у Крим – за «публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації». Москву обурило те, що в інтерв’ю Чубаров закликав «повернути Крим до складу України». Раніше така доля заборони в’їзду на батьківщину предків спіткала найвідомішого кримського татарина світу – Мустафу Джемілєва.
Саме кримські татари стали головною суспільною групою, котра виступила на захист української влади в Криму. Р. Чубаров, який відвідав Варшаву з нагоди Дня незалежності України, в дискусії про долю півострова вказав: 26 лютого 2014 р. кримські татари під парламентом у Сімферополі намагалися захистити півострів від окупації. Проте наприкінці того дня керівники акції дали сиґнал учасникам розходитися. «Нам здавалося, що ми відстояли півострів, далі, ми гадали, будуть діяти українські спецслужби, сил яких у Криму було достатньо», – підкреслив у Варшаві Р. Чубаров. Проте через кілька годин, зранку 27 лютого, бойовики без розпізнавальних знаків, «зелені чоловічки», зайняли будівлю парламенту в Сімферополі. Це відкрило шлях до «референдуму», в результаті якого Росія визнала Крим своєю територією.
Чому Захід не має права пробачити Росії операцію в Криму і коли півострів повернеться до складу України – Р. Чубаров розповів про те в інтерв’ю «Нашому слову». Перед розмовою він сказав, що Україна повернеться в Крим не через десятиліття, а через роки.
«НС»: Нині татари усвідомлюють, що Україна не воюватиме за Крим, – у неї зараз інші проблеми. Яку стратегію в таких умовах обирають кримські татари?
Рефат ЧУБАРОВ: Я можу озвучити позицію Меджлісу кримськотатарського народу, що представляє більшість нашої громади. Ніхто не має права залишати кримську землю. Це можуть зробити лише ті, над ким нависла небезпека особистої фізичної розправи. Отже, по-перше, ми закликаємо залишатися на своїй землі. По-друге, – зберігати гідність. Ми всі розуміємо, що люди повинні жити в тих умовах, які створила окупаційна влада. Отож ми закликаємо не робити дій, що підтримують окупантів як владу, але все інше кримським татарам дозволяється, – адже вони на своїй землі.
А що зі слов’янським населенням півострова?
У Криму багато українців і росіян, які не хотіли приєднання до Росії. Але вони не могли виступити проти озброєних мародерів зі Ставропольського і Краснодарського краю Росії, а також проти місцевих марґіналів. Тому не тільки кримські татари повинні зберігати себе. Ми повинні виживати так, як виживали наші діди і прадіди в умовах німецької окупації.
Російська влада після анексії Криму намагалaся вести переговори з лідерами кримських татар. Чи ведуться переговори зараз?
У нас були неформальні контакти з Москвою через посередників. Ви ж розумієте, є певні речі, які так чи інакше треба з’ясовувати. Але в останні три місяці ніяких контактів і пропозицій немає. Зараз Кремль перегорнув цю сторінку, там уже не намагаються когось переманити чи з кимось домовитися. Окупаційна влада поводиться неначе танк, що переїжджає всіх, хто чинить опір. Проти низки моїх колеґ у Криму ведеться моральний терор. Російська влада вимагає від них зізнання в організуванні «масових заворушень». Якщо вони підуть на це, то «ласкаво» отримають не 10, а «всього» 5 років в’язниці. Етап обіцянок і підкупу кримських татар минув. Почався етап шантажу. Почався етап тортур.
Минулого року приїжджали у Крим делеґації з російського Татарстану. Свого часу це був найбільший осередок сепаратизму в Росії, що його Москва пізніше зламала. Казанські татари намагалися схилити кримських татар перейти на бік Москви. А от чи були виконані обіцянки, які Москва давала татарським політикам з Казані у 1990-ті роки?
Навесні минулого року несподівано для нас у Крим почали приїжджати різні делеґації з різних сфер, починаючи від релігійної і закінчуючи творчою. Ми зрозуміли, що поява у Криму делеґацій з Татарстану, де 20 років ніхто не цікавився Кримом, була організована Кремлем. Однак навіть учасники цих делеґацій добре розуміють, що таке московська влада. Вони добре знають, як Москва тримає під залізним каблуком татар, які живуть на Волзі.
Торік ми вели дуже щирі дискусії. Уже після анексії Криму я був у Казані, тоді я сказав своїм співрозмовникам: «Тут чудово, але Москва ніколи б не пішла вам на поступки, якби не було 1990-х років і тих татарських активістів, які нині сидять у тюрмах або змушені покинути Татарстан». Пізніше, після чеченських воєн, Кремль підкупив і волзьких татар. Тому нині там татарське суспільство перебуває в неоднозначній ситуації. З одного боку, воно ненавидить Москву, а з іншого – Москва дуже добре його «підгодовує».
Яка атмосфера панує в Криму?
Раніше я ніколи не думав, що люди в Криму за лічені місяці зможуть набратися такого страху. Тепер, якщо збирається троє чи четверо людей, вони не про все говорять. У Криму розквітла така група, що здавалася пережитком совєтського минулого, як «донощики». Сьогодні людина в Криму, якщо навіть упевнена, що її права були порушені, не протестує проти цього. За України раніше люди виходили на площі, улаштовували пікети, а тепер такого нема.
А як виглядає ситуація з вивченням кримськотатарської мови?
Краще запитати про українську. Ось, наприклад, так званий «міністр освіти Криму» заявляє, що цього року не надійшло жодної заяви від батьків на навчання дітей української мови. Зрозуміло, це брехня. Правда в тому, що заяв були не тисячі, а сотні. Влада їх проіґнорувала. З-поміж семи українських шкіл у Криму не залишилося жодної. Якщо йдеться про кримськотатарське шкільництво, то тут ми проводимо кампанії, їздимо по селах, переконуємо, щоб батьки не боялися писати заяви на навчання дітей рідної мови.
Треба додати, що останній перепис, проведений українською владою, виявив, що в Криму проживало 58% росіян, 14% кримських татар і 24% українців. Тепер же російська влада провела свій перепис, і росіян стало майже 70%, кримських татар – усього 8%, а українців – 14%. ■
